Перша: «Сьогодні, 9 березня, у Львові відзначили 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Від громади міста до заходу долучився перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко».

Друга: «Сьогодні, на будинку №137, на вул. Личаківській, відкрили інформаційну таблицю присвячену Вітольду Шолґіню – видатному польському архітектору, письменнику і мемуаристу, який народився і виріс у Львові... На відкритті були присутні Генеральний Консул Республіки Польща у Львові Еліза Дзвонкєвіч, мер Львова Андрій Садовий...»

Нічого не маю проти вшанування, в тім числі мером, пам'яті Вітольда Шольгіні, 101-ша річниця з дня народження якого доводиться на 11 березня. До останнього подиху цей поет і художник прославляв у Польщі місто свого дитинства.

Але, певно, не одному мені здається, що голова українського міста, перш за все, не мав би ігнорувати річницю національного поета і художника.

Ніхто не забороняє пану Садовому мати свої ціннісні та ідеологічні пріоритети. Ніхто не змушує його шанувати особу Тараса Шевченка. Як приватна особа він може тримати у себе вдома хоч бюст Пілсудського, хоч барельєф Сєнкевича.

Але як представник громади має передовсім демонструвати її волю, а не делегувати вшанування пам'яті Кобзаря своєму заступнику, зосередившись в Шевченківські дні на польському дискурсі.