Катастрофа на ЧАЕС – екологічно-соціальна аварія, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 р., розташованої на території України. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Про річницю аварії згадав Президент України Володимир Зеленський:

«Радіація не визнає кордонів та не розрізняє державних прапорів. Чорнобильська катастрофа продемонструвала світові, як швидко можуть постати смертельні загрози. Десятки тисяч людей ціною свого здоров’я та життя зупинили розростання Чорнобильської катастрофи та ліквідовували її страшні наслідки в 1986 році й роки потому.

35 днів Чорнобильська атомна станція була в окупації. Російські солдати розграбували лабораторії, взяли в полон охорону й знущалися з персоналу, використовували її для розгортання подальших воєнних дій.

Уже 785 днів найбільша у Європі Запорізька атомна станція в заручниках у російських терористів. І це обов’язок усього світу – тиснути на Росію так, щоб ЗАЕС була звільнена й повернута під повний контроль України та щоб усі атомні об’єкти в Україні були убезпечені від російських ударів.

Лише це гарантуватиме, що світ не зазнає нових радіаційних катастроф – саме того, чим загрожує кожен день перебування російських окупантів на ЗАЕС.

Пам’ятаємо силу й відданість людей, які рятували життя у 1986 році. Цінуємо кожного, хто допомагає захищати життя зараз».

26 квітня 1986 року при проведенні проєктних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки приблизно о 1:23:47 відбувся вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку, покрівля машинного залу частково обвалилися. У різних приміщеннях і на даху виникло понад 30 вогнищ пожеж.

Безпосередньо під час вибуху на четвертому енергоблоці загинув старший оператор Валерій Ходемчук. Володимир Шашенок, його товариш, помер вранці від отриманих травм. 27 квітня 104 постраждалих були евакуйовані до Московської лікарні № 6. Згодом у 134 співробітників ЧАЕС, членів пожежних та рятувальних команд розвинулася променева хвороба, 28 з них померли протягом наступних кількох місяців.

Для ліквідації наслідків аварії розпорядженням Ради Міністрів СРСР була створена урядова комісія, головою якої був призначений заступник голови Ради міністрів СРСР Борис Щербина.

Основна частина робіт була виконана в 1986—1987, в них брали участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів (включаючи подальші роки) становить близько 600 000.

У перші дні основні зусилля були спрямовані на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора і запобігання набагато серйозніших наслідків.

Потім почалися роботи по очищенню території і похованню зруйнованого реактора. Уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. Довкола 4-го блоку почалось спорудження бетонного «саркофага» (так званий об'єкт «Укриття»). У процесі будівництва «саркофагу» було укладено понад 400 тисяч м³ бетону та змонтовано 7 000 тонн металоконструкцій. 30 листопада 1986 по завершенню його спорудження Актом Державної приймальної комісії законсервований четвертий енергоблок був прийнятий на технічне обслуговування.

У перші дні після аварії було евакуйовано населення міста-супутника ЧАЕС — Прип'ять і жителів населених пунктів у 10-кілометровій зоні. У наступні дні було евакуйовано населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони.

У результаті аварії з сільськогосподарського обороту було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані сотні дрібних населених пунктів, близько 200 000 осіб було евакуйовано із зон забруднення.

Аварія була оцінена 7-им рівнем за шкалою INES.

Підготував Олександр Чамара, Leopolis.news