23-07-2024 15:231228
Міському голові Львова забаглось дослідити зоологічну особливість ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща». Відкрити Вікіпедію і прочитати про цей заказник, який уже дослідили не раз, міській виконавчій владі не до снаги. То навіщо Андрієві Садовому додаткова інформація про заказник? Які ймовірні меркантильні задуми раптово виникли?
Відпоручниця міського голови, посадовиця Галина Микітчак, знайшла ФОП Андрія Кійка і за 50 тисяч податків львів'ян доручила підприємцеві повторно вивчити тваринний світ уже не раз дослідженого торфовища, починаючи ще з першої половини XX століття.
Посадовиця замовила у фопівця комплексні інженерні послуги без застосування електронної системи, що означає без конкурсу, а виключно за домовленістю, тобто за особистим вподобанням. Аби не виглядати цілковитими диваками, в дужках написали, що в їхньому розумінні інженерні послуги означають орнітологічні дослідження на території ландшафтного заказника.
КВЕД – класифікація виду економічної діяльності ФОП Андрія Кійка, його спеціалізація, − це клас 02.40, себто надання допоміжних послуг у лісовому господарстві. Клас 02.40 чітко регламентує, що представники такого ФОП вміють робити професійно. Отож в Андрія Кійка, майстра лісових справ, нема професійних навичок досліджувати фауну або вивчати флору. Він може лишень «за винагороду або на основі контракту виконувати в лісовому господарстві вузько окреслену частину робіт».
Так чому Галина Микітчак уклала угоду не з професіоналами із львівського університету, а з аматором-птахолюбом? Можемо припустити, що відповідь криється у їхньому спільному минулому. Вони обоє випурхнули з одного «гнізда» − із Львівського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, де один був директором, а друга керувала дитячим гуртком. Хоча випурхнули давно, проте міцна педагогічна дружба і через роки матеріалізувалась у 50 тисяч гривень.
Інженерно-орнітологічні дослідження Андрій Кійко зобов'язався провести з 21 жовтня по 31 грудня 2023 року і подати звіт про виконану роботу. Звіт, обсягом у 1390 слів, він таки подав, проте у звіті нічого нового або сенсаційного не задокументовано. Ті ж птахи, що і десять років тому, гніздяться і сьогодні. Деяких видів птахів достатньо, деяких не дуже. Все як завжди.
Хотів Андрій Кійко зробити сенсацію, проте затія провалилась. Місцева компанія птахолюбів, які називають себе чудернацьким запозиченим словом «бьордвочінги» (птахоспоглядальники) і гуртуються навколо чільного й заангажованого у міськвиконкомі птахознавця Кійка, навіть завзято пересварилась.
Наталія Кузьма, знана активістка і адміністраторка групи прихильників птаства на фейсбучній сторінці «Ландшафтний заказник "Торфовище Білогорща"», 5 липня поточного року тріумфально розповіла, що «Андрій Кійко бачив навіть самого червонокнижного сірого журавля, який загніздився на торфовищі. Це підтвердила і відома бьордвотчерка Ганна Кузьо, коли ми з нею гуляли територією».
Андрій Кійко, який у заповіднику постійно ходить із фотоапаратом, ні самого журавля не зафіксував, ні його гнізда. Птахоспоглядальниця Ганна Кузьо теж запротестувала: «А можете уточнити, коли я підтверджувала факт гніздування журавля сірого на Білогорщі?» Наталія Кузьма енергійно парирувала: «Ганна Кузьо, ти підтверджувала факт різноманіття птахів. А про журавля розказав Андрій Кійко». У підсумку цього диспуту ні журавля у небі, ні журавля на гнізді, ні журавля на фото, залишився кумедний конфуз.
Окрім сірого журавля, який над смарагдовим оазисом лишень помахав хвостом львівським птахолюбам, лісознавцеві-орнітологу вдалось «...протягом вересня-грудня 2023 р. облікувати орнітофауну на території заказника і зафіксувати, що в районі досліджень переважають фонові види птахів, всього 87 видів». У письмовому звіті про орнітологічні болотно-торфовищні дослідження Андрій Кійко написав, що зумів зафіксувати:
Разом це становить 51 вид рідкісних птахів, задокументоване фото яких треба було опублікувати на фейсбучній сторінці про ландшафтний заказник «Торфовище Білогорща». Аби для територіальної громади Львова був доказ, що 50 тисяч гривень не просто освоєні в кишеню, а відпрацьовані сумлінно і в повному обсязі.
Проте орнітолог-аматор із професійними навичками таксації лісових насаджень 16 березня 2024 року розпачливо написав: «Пройшовся сьогодні знову теренами торфовища, і заказника, і за межами. Погода і температура повітря були дуже сприятливими. Але нажаль птахів є мало, лише одного жайворонка почув і побачив пізніше цю пару. Не знаю, чи це ще вплив на птахів пори року, бо ніби ще тільки початок весни, чи це вже тривожна тенденція! Природа в заказнику прокидається і дуже хочеться почути в цих травах, чагарниках і заростях берези та сосни спів птахів! І щоб люди не смітили по узбіччях. Бо окремі місця вздовж дороги стають для наших "господарів" місцем створення мінізвалищ. Та щоб берези на території заказника перестали бути джерелом березового соку для місцевих гурманів! В заказнику таке робити недоречно!»
Отакої! Раніше виявлений, ще три місяці тому, аж 51 вид рідкісних птахів наче корова язиком злизала. Залишився хіба один жайворонок.
Якщо переглянути фейсбучну індивідуальну сторінку самого Андрія Кійка, також не побачимо фотофіксацію перелічених рідкісних птахів.
Із описів у фейсбуці можна констатувати, що за період досліджень Андрій Кійко побував на торфовищі 23 жовтня, 30 жовтня, 23 листопада і 4 грудня 2023 року. Проте у звіті для Управління екології написано: «Впродовж сезону було проведено 42 обліки з інтервалом 2-4 дні на трьох зазначених маршрутах. Птахи обліковувались на відкритому плесі водойм, у надводних та прибережних зарослях, на деревах, дротах електромереж, на дорогах та в польоті».
Де фото цих облікованих птахів? Гаразд, фото у польоті, надводних і прибережних зарослях не вдалось зробити, не вистачило професіоналізму, але пташку на дротах електромереж, на гілках дерев, на дорозі чи на відкритому водному плесі невже не можна сфотографувати для звітності перед львівською громадою? Такі фото елементарно роблять діти у позашкільних фотогуртках. Однак на сайті (Львівський клуб орнітологів) адміністратора Андрія Кійка розміщені фотокопії із друкованих матеріалів або зображення, раніше розміщені в Інтернеті.
Навіть у Всесвітній день мігруючих птахів, який відзначають 11 травня, Андрієві Кійку не вдалось зафіксувати жодного птаха – ні мігруючого, ні пролітаючого, ні сидячого, ні плаваючого. Зате лісових справ майстер за кошти територіальної громади Львова наполегливо вправляється і навіть досягає видимих позитивних результатів у мистецтві фотохудожника-пейзажиста.
Вище згадана екоактивістка Наталія Кузьма радісно повідомила, що не все так безнадійно. Замість птахів орнітолог-аматор зумів у заказнику вправно здійснити фотодокументацію присутності директора департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради Тараса Кубая із представниками управлінь екології, земельних ресурсів та ЛКП «Скнилів парк» під час їхньої виїзної зустрічі.
У своєму звіті для міськвиконкому Андрій Кійко подав стосовно території заказника чималий список порад, а саме: розігнати звідтіля бездомних котів і собак, заборонити променад собаколюбів із їхніми чотирилапими, виловлювати браконьєрів, здійснювати муніципальні рейди, не добувати березовий сік, розвішати годівнички, облаштувати шпаківні, вивозити сміття, встановити інформаційні стенди тощо.
Родзинкою звіту стала пропозиція: «В межах заказника доцільно започаткувати і розвивати сучасний вид відпочинку – бьордвочінг (птахоспоглядання) за дикими птахами у різні пори року. Для цього необхідно виготовити і встановити на території заказника 2-3 криті спостережні пункти (або спеціальні оглядові вежі) із дерева для спостережень та прокласти до них дерев’яні стежки».
Натомість, на противагу Андрієві Кійку, кмітлива та із підприємницькою жилкою Наталія Кузьма відстоює ідею залучення до споглядання Смарагдового оазису якомога більше людей за відповідну платню. Так і пише: «Екосистемні послуги можна монетизувати: ми не платимо за користування ними, проте змушені витрачати гроші, якщо такі послуги відсутні. Завдяки заказнику в Білогорщі місто заощаджує тільки на рекреації 276 тисяч доларів на рік».
Талановита у точних науках активістка у дивний спосіб зуміла порахувати рекреативну вигоду для виконавчої влади Львова до останнього долара. І далі продовжує: «Однодумці виступають за екологічне відновлення торфовища Білогорща і створення там першого в Україні міського парку сучасного формату».
Сучасний формат львівського виконкому – це формат на зразок реконструкції 120 гектарів лісопарку, щоби там облаштувати скейт-парк, дитячий майданчик «Бондарівське болото», майданчик «Дніпровські пороги», «Мармаси», «Цуманська пуща» та «Асканія»? І заробляти на такому урбанізованому заказнику до $300 тисяч у рік? А куди заплановано переселити місцевих зайців, нетопирів, горностаїв, тхорів та інших ще присутніх видів ссавців?
Володимир Шушняк, доцент кафедри фізичної географії Львівського національного університету ім. Івана Франка, поінформував громадськість про історію та геолого-геоморфологічну будову заказника із унікальним ландшафтно-гідрологічним утворенням. Ще в 30-х роках ХХ століття цю територію взяли під охорону як пам’ятку природи. Провідні науковці Львівщини домагались надання цій території природоохоронного статусу ще в радянські часи.
Доцент Шушняк наголосив, що цінність торфовища в Білогорщі полягає у абсорбції зовнішніх забрудників та фільтрації поверхневих і підземних вод. Необхідно належно пильнувати функціонування двох потічків на території заказника, адже майже поряд відбувається водозабір, з якого частина Львова бере питну воду.
Натомість, як пам'ятаємо, наприкінці 2016 року Андрій Садовий хотів розмістити недалеко від нинішнього заказника лінію сортування побутових відходів. Проте міському голові, завдяки наполегливості місцевої громади, такої пакості людям і природному довкіллю зробити не вдалось.
Ба більше, тогочасні депутати Львова навіть зобов’язали виконавчий комітет міської ради створити ландшафтний заказник «Білогорська долина». Під іншою назвою – «Торфовище Білогорща» – шляхетний намір створення заказника ініціював у 2017 році Руслан Гречаник, тогочасний керівник обласного департаменту екології.
Залишається сподіватись, що в департаменті екології та природних ресурсів Львівської обласної адміністрації зроблять наступний логічний крок і «Торфовище Білогорща» переведуть зі статусу загальнодоступного заказника для грошолюбних активістів у міжнародний статус заповідника суворого режиму, оскільки заказник становить частину Смарагдової мережі або міжнародної охоронної природної мережі Емеральд. Щоби у подальшому некомпетентні псевдоекологи-ентузіасти не створювали шкідливий вплив на місцеву флору і фауну, не перетворили заказник у зону із вишками спостереження. Хіба головне значення заказника не полягає в тому, що людям заказано зайвий раз швендяли територією тваринного світу та унікальної екологічної системи.
Ярослав ЛЕВКІВ