logo
18/10
16/10
14/10
10/10
09/10
08/10
07/10
27/09
20/09
18/09
17/09
10/09
09/09
3 ...

Оточення Андрія Садового обурене рішенням судді Ірини Волоско

16-10-2024 13:301572

Оточення Андрія Садового обурене рішенням судді Ірини Волоско

Галицький районний суд Львова 24 липня 2024 року задоволив позов Олени Лазірко (Горпинюк) проти адміністрації Андрія Садового і визнав незаконним її звільнення з роботи згідно наказу управління молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради від 7 лютого 2024 року.

На судове рішення судді Ірини Волоско обурене чиновництво Андрія Садового написало гнівливу апеляційну скаргу, скерувало на площу Соборну, 7, у якій вимагає скасувати це рішення, оскільки воно незаконне з їхнього погляду. Скаргу написав від імені частини чиновництва головний спортовець ратушного колективу Антон Нікулін.  Такий висновок можна зробити із формулювання тексту апеляції: «Вважаємо зазначене рішення таким, що не відповідає...», «звертаємо увагу...», «зазначаємо», «просимо» тощо. Оскільки Антон Нікулін не монарх, а є всі підстави так вважати, то застосовані в апеляції множинні дієслова вказують, що за спиною апелянта Нікуліна або бовваніє ще одна особа, або стовбичить натовп сановників Андрія Садового.

А якщо ознайомитись із текстом апеляції, то здивування зростає ще більше: як випускник колишнього львівського інститут фізкультури зумів досягти таких вершин юридичної науки на посаді керівника управління спорту, як спромігся опанувати і вправно застосовувати юридичну термінологію у віртуозний спосіб, непідсильний навіть багатьом фаховим адвокатам.

Однак, як у семи няньок дитина без ока, так і в апеляції трапився ґандж. У тексті сказано: «Просимо зупинити рішення Галицького районного суду Львова від 24.07. 2024 у справі [...] з управління молодіжної політики [...] стягнення на користь Олени Горпинюк середнього заробітку за час вимушеного прогулу». Ось тут ймовірно колективні ратушні кляузники і дали маху, і не одного, а відразу двох:  

По-перше,  суддя Ірина Волоско скасувала зазначене попереднє рішення (із огляду на екстрене й безпідставне перейменування управління Антона Нікуліна) в частині стягнення коштів за вимушений прогул і ухвалила для виконавчої служби нове рішення;

По-друге, якщо апелянти погоджуються, що прогул Олени Лазірко був вимушений, тим самим вони прийшли в апеляцію із добровільним зізнанням, що адміністрація Андрія Садового порушила частину 2 статті 235 Кодексу законів про працю.

Тим часом заступниця міського голови Ірина Кулинич теж не була бездіяльною, як кажуть в народі: у неї руки не для скуки, чи то пак нудьги. Взяла і написала в головному обласному прокуратору Миколі Мерету: «Користуючись нагодою, дозвольте висловити Вам свою повагу та пошанування...» Чиновниця навчена шанобливо подавати чолобитну.

Ірина Кулинич поскаржилась прокуророві, що Олена Лазірко написала на неї доповідну Андрієві Садовому про недоліки підлеглих міського голови, які працюють у департаменті розвитку під егідою цієї ж Кулинич. Факти, про які Лазірко повідомила Садовому в доповідній, Кулинич назвала наклепом.

Після цієї доповідної на Олену Лазірко (Горпинюк) наслали упереджену перевірку і відразу звільнили. Навіть невідомо, чи Андрій Садовий бачив доповідну Олени Лазірко, чи ознайомився із функціональними недоліками роботи Ірини Кулинич, Наталії Бунди, Антона Нікуліна, Ростислава Юника, Діани Наорлевич, Ірини Самбірської (Ковалик). В усякому разі міський голова на скаргу не відповів.

Ірина Кулинич доповіла прокуророві, що Олена Лазірко «формувала списки нарахованої заробітної плати для подання в банк, коригуючи суми: зменшувала заробітну плату одним працівникам та збільшувала її іншим. Таким чином колишня директорка установи вимагала в працівників гроші, які, з її слів, нарахували працівникам помилково. А далі вимагала повертати ці кошти їй на карточку або готівкою».

Вірогідно Ірина Кулинич вважає прокурора області цілком нетямущим, який не знає, що згідно посадової інструкції заробітну платню нараховує і подає в казначейство зі своїм підписом під фінансовим документом бухгалтер установи, а не керівник.

У судовому засіданні щодо поновлення Олени Лазірко на посаді, Ірина Самбірська-Ковалик, яка є уповноваженою особою з питань організації заходів стосовно запобіганню корупції в управлінні молодіжної політики ЛМР, спростувала повідомлену недостовірність від Ірини Кулинич. Самбірська-Ковалик зазначила, що з таким наклепом на Олену Лазірко уже звертались у поліцію, яка в роботі Лазірко не знайшла складу злочину. Головний бухгалтер установи Наталія Доброноженко дала пояснення поліції, що фінансові списки завищеної заробітної платні «були згенеровані помилково». Відповідно з'ясувалась іще одна або некомпетентність, або зловмисність Ірини Кулинич. Адже педагоги-організатори УДЮМК Галицького району могли піти в бухгалтерію до Наталії Доброноженко і з'ясувати: повертати фінансову переплату на банківську карточку Лазірко чи на рахунок бухгалтерії?

Під час вище згаданої перевірки всі виявлені фінансові недоліки були усунені, а педагоги-організатори написали заяви, що жодних своїх премій в установу не повертали, що Олена Лазірко їх не обкрадала. Щоправда єдину премію, яку таки повернули, це були кошти на сумнівну закупівлю протигазів за якоюсь «мутною» схемою на підставі усного розпорядження не Олени Лазірко, а її керівника – Ростислава Юника.

Ірина Кулинич цілком себе дискредитувала, коли написала в прокуратуру: «07.02.2024 наказом №14-к Олену Горпинюк (Лазірко) було звільнено з посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді. Попередньо їй було запропоновано переведення на іншу посаду, з чим вона не погодилась».

Отакої. Як це розуміти? Олена Лазірко начебто зловмисниця, нероба і алкоголічка, аж раптом їй пропонують іншу посаду? Схоже на те, що заступниця міського голови ініціює і провадить інтригу проти Олени Лазірко з метою звільнити місце директора УДЮМК. Для кого і навіщо? Невже щоби приміщення дитячих клубів у центрі Львова згодом закрити і передати для офісів потрібним людям? Щоби прибрати принципову директорку і створити плацдарм для вірогідних фінансових маніпуляцій коштами цієї установи? Кулинич із власної ініціативи переслідує Олену Лазірко чи на чиєсь замовлення? Яка роль прокуратури в особі Ігоря Ольшанецького у цій вірогідній змові?

Вже була згадка про перевірку поліції, результат якої категорично не задовольнив Ратушу. Заступниця міського голови Кулинич поскаржилась прокуророві, що через два місяці (sic!!!) після звільнення Лазірко з посади директорки Галицької УДЮМК, департамент розвитку, який перебуває під її орудою, подав скаргу в поліцію на Лазірко з метою притягнення її до кримінальної відповідальності та подальшого ув'язнення. Однак поліція відмовила у відкритті кримінального провадження на підставі відсутності складу злочину. Обурена Кулинич пише прокуророві: «...просимо Вас зобов’язати Львівське районне управління поліції [...] розпочати досудове розслідування по справі».

І вказує прокуророві на підставу для відкриття кримінального провадження: «29.07.2024 до Львівського міського голови надійшло колективне звернення працівників УДЮМК Галицького району ЛМТГ з проханням не допустити поновлення колишньої директорки на роботі. (Тобто не допустити виконання судового рішення). Педагоги-організатори установи вказують, що колишня директорка неодноразово поводилась непрофесійно на нарадах та в особистому спілкуванні, вчиняла тиск на підлеглих та поводилась недобросовісно по відношенню до працівників, що суперечить кодексу етичної поведінки працівників міської ради. Також Олена Горпинюк (Лазірко) вчиняла неправомірні дії при формуванні наказів про преміювання та інших розпорядчих документів. В листі педагоги-організатори наголошують про систематичне перебування колишньої директорки на робочому місці в нетверезому стані, відповідно, її неадекватну поведінку та вимагання віддати їй частини заробітної плати».

Фантастика. Чотирнадцять років Олена Лазірко пиячила по-чорному, тероризувала колектив і лише тепер педагоги-організатори набрались сміливості звернутись до міського голови. Ні, не в лютому, коли її звільнили, а 29 липня 2024 року – через п'ять місяців після рішення судді Ірини Волоско про незаконне звільнення Олени Лазірко та поновлення її на посаді. Є сподівання, що Ірина Кулинич підкріпила свою заяву належно складеними актами про пияцтво Лазірко на робочому місці та фінансовий рекет. І що Лазірко зможе в прокуратурі ознайомитись із цими актами.

А найсмішнішим є те, що підписанти листа до Садового, в якому звинувачують Лазірко в алкоголізмі та фінансовому рекеті, періодично самі гучно гуляють на площі Ринок в акурат навпроти вікон міського голови, у барі «Каравела». А ще цю міцно зорганізовану компанію не раз бачили у барі «Краків», що навпроти митниці. Вірогідно, дехто із них там шукав собі грошовитого митника якщо не на решту свого педагогічного життя, то бодай на сезон.

Для завершення принаймні частини цієї дивовижно-фантастичної історії із невідомого життя Ратуші, доцільно зазначити, що з вересня 2022 року по червень 2023 року питання преміювань працівників УДЮМК вирішувала не Олена Лазірко, а Ростислав Юник і Діана Наорлевич. Якщо працівник погоджувався із запропонованими відсотками премій, ставили хрестик у фінансовій відомості, якщо не погоджувався – зменшували відсоток премії. Внаслідок такої солідарної «роботи із преміями» виникали неприємні ситуації з казначейством, а відповідальність за це лягала на УДЮМК Галицького району. Якщо ж фінансова оборудка вдавалась без скандалу, тоді її радісно відзначали у «Каравелі» або у «Кракові».

Преміальні погодження, які підписував Ростислав Юник, Діана Наорлевич фотографувала на свій телефон і надсилала вгору по владній вертикалі – на узгодження до Антона Нікуліна. Із ким у подальшому ці преміальні узгоджував або не узгоджував Антон Нікулін невідомо, але коли зверху було «добро», лише тоді бухгалтер Галицького УДЮМКу Наталія Доброноженко отримувала доручення створити фінансову відомість заробітної платні чи преміальних і дочекатись переказу коштів від управління Антона Нікуліна.

Між іншим, Наталія Доброноженко прибилась до Львова із Кропивницького, познайомилась із Антоном Нікуліним і стала його креатурою в Галицькому УДЮМК. Оксана Андрющенко, яка тимчасово виконує обов'язки Олени Лазірко, поки тривають судові процеси, є креатурою Ірини Кулинич. Діана Наорлевич є дружиною прокурора Галицької районної прокуратури Юрія Рогалі. Тієї прокуратури, яка переконана в корумпованості виключно Олени Лазірко і категорично не бачить інших учасників фінансових порушень. Ростислав Юник – це протеже Ірини Кулинич або Наталії Бунди. Його начебто звільнили з посади і вправно заховали подалі від прокуратури – аж на вулиці Шевченка, 116. Хоча Ігор Ольшанецький і наміру такого не мав, щоби дослідити всю ймовірну корумповану фінансову схему. 

Функціонал вище згаданих чиновників Ратуші потребує яскравішого висвітлення їх оборудок. Тим паче, що начальниця відділу дитячого та молодіжного дозвілля управління молодіжної політики департаменту розвитку ЛМР Діана Наорлевич на жодному фінансовому документі не поставила свого підпису, начебто і не очолювала відділ і не працювала в ньому. Ось що значить бути дружиною кмітливого прокурора. Однак виникає питання: навіщо тоді потрібна така посада в структурі Ратуші?

А поки що повідомимо львівській громадськості, що незбагненний Андрій Садовий притягнув із Франківська до Львова на посаду своєї заступниці Ірину Кулинич, яка у Франківську має опінію нероби і прогульниці.

ПолітХаб пише: «За результатами депутатської роботи в 2016 році Ірина Кулинич потрапила до списку депутатів-прогульників Івано-Франківської міської ради. У 2017 році вона теж пропустила 5 із 11 засідань сесії Івано-Франківської міської ради. Попри те, що Кулинич пропустила 28% засідань міськради, вона за рік ще й не приєдналась до жодної із комісій у міській раді».

Пес його знає, навіщо Андрій Садовий взяв собі в заступниці непорядну франківську кадру. Невже Львів не достойний бачити в мерії роботящих і не скомпрометованих посадовців?

У львівській Ратуші корупції нема

Тогочасний начальник управління молодіжної політики Ростислав Юник на адвокатський запит Яромира Цімури стосовно ознайомлення Олени Горпинюк (Лазірко) із Законом України «Про запобігання корупції», офіційно відповів: «Оскільки в переліку органів влади, в яких приймаються антикорупційні програми, немає органів місцевого самоврядування, така програма в управлінні молодіжної політики департаменту розвитку львівської міської ради відсутня».

В'ячеслав Ломброзо, завідувач сектору з питань доброчесності та запобігання корупції в адміністрації Андрія Садового, поставив остаточний антикорупційний акцент. Він наголосив: «Частиною 1 статті 19 Закону України «Про запобігання корупції» законодавець передбачив перелік суб'єктів прийняття антикорупційних програм, серед яких відсутні органи місцевого самоврядування.  

 

Враховуючи вищезазначене:

антикорупційна програма у Львівській міській раді відсутня;

документів про ознайомлення Горпинюк (Лазірко) Олени Богданівни із Законом України «Про запобігання корупції» та заходами щодо запобігання корупції згідно антикорупційної програми – немає».

Якщо у Галицькому УДЮМК заробітну платню і премії встановлювали Діана Наорлевич і Ростислав Юник, якщо встановлені платню і премії затверджував Антон Нікулін, то на підставі яких порушень очільник Галицької прокуратури Ігор Ольшанецький затіяв переслідування Олени Лазірко? Якщо у самоврядній адміністрації Андрія Садового не функціонує Закон України «Про запобігання корупції», не створена для посадовців обов'язкова антикорупційна програма, то на підставі яких факторів судді Віталій Радченко, Олександр Кітов, Андрій Ніткевич, Світлана Бойко і Світлана Копняк судили Олену Лазірко за корупцію?

Особливо в апеляції, де Андрій Ніткевич не дозволив Олені Лазірко ані слова сказати на свій захист, перебивав її, а Бойко же і Копняк голови не підвели, жодного питання не поставили, увесь час судового слухання лише порпались у своїх телефонах. І в нарадчій кімнаті судді провели експрес-нараду: вийшли зачитати резолютивну частину ухвали через 1 хвилину і 42 секунди.

Недобросовісний чиновник Антон Нікулін

Ольга Кротова, суддя Галицького районного суду Львова, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно уродженця Даугавплісу (Латвія) Антона Нікуліна (ставленика Андрія Садового, начальника управління спорту і молодіжної політики), встановила 10 жовтня 2024 року, що чиновник Нікулін грубо порушив українське законодавство під час незаконного звільнення Олени Лазірко (Горпинюк) з посади очільниці УДЮМК Галицького району Львова. Суд присудив недоладному посадовцеві смішний штраф у 510 гривень.

Принагідно треба заначити, що Галицький районний суд Львова двічі Іменем України викликав чиновника для розгляду адміністративної справи, проте Антон Нікулін двічі зухвало проігнорував судовий виклик. Справу розглянули без його присутності.

Тепер Олена Лазірко має підставу подати один позов на солідну суму за завдану моральну шкоду, а другий – на захист честі, гідності й ділової репутації не тільки до Антона Нікуліна, а й до інших чиновників Ратуші, особливо до Ірини Кулинич.

Не слід забувати і про Ігоря Ольшанецького, очільника Галицької окружної прокуратури та одного із промоутерів у цій історії. Одних фігурантів у фінансовому ланцюжку зловживань приховали, а Олену Лазірко судили. Порушивши баланс справедливості – або судити всіх, або нікого – цілком вірогідно, що Ігор Ольшанецький поставив пляму на колективному мундирі прокуратури Львівської області. Достовірніше про таку вірогідність або відсутність такої може розповісти Андрій Лисенко, речник генеральної прокуратури України.

Ярослав Левків