17 листопада 2024 року в центрі Львова відбулась мирна акція-нагадування про військовополонених маріупольського гарнізону, всіх інших полонених та безвісти зниклих.

У неділю о 14:00 сотні людей, у тому числі ветерани війни, представники громадських організацій, люди різного віку (починаючи від дітей та закінчуючи літніми людьми), зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку, щоб висловити підтримку родинам військовополонених. Ініціатором акції виступила Спільнота львівських родин гарнізону Маріуполь, яка раніше анонсувала проведення демонстрації у своїх соцмережах. У рамках акції також відбувся благодійний збір на закупівлю вимірювачів сигналів РЕБ для 2 батальйону 12 бригади спеціального призначення «Азов». Організатори заходу мали на меті нагадати суспільству, що українські захисники досі перебувають у російському полоні та потребують розголосу цієї проблеми.

На плакатах учасників акції можна було побачити написи «Free Azov!», «Полон вбиває!», «Будь голосом полонених!» та інші, які мали на меті привернути увагу громадськості та наголосити на тому, що не можна залишатися байдужим щодо питання повернення додому наших військовополонених. Автомобілі, що проїжджали повз, сигналили, виражаючи солідарність із демонстрантами, які в той час скандували «Байдужість вбиває!», «Полон – це пекло!», «Волю захисникам Маріуполя!» та подібні лозунги.

Учасники акції також мали змогу висловити свої думки в гучномовець. Серед іншого, пролунала вимога щодо початку міжнародного розслідування катастрофи 22 січня 2024 року, коли в Бєлгородській області рф розбився російський військовий літак Іл-76. Як заявила тоді російська сторона, на борту перебувало 65 українських військовополонених.

Натомість, Україна досі не впевнена, що в літаку дійсно перебували полонені захисники, оскільки рф ігнорує вимогу передачі офіційних списків та не надала доступ міжнародним організаціям до місця трагедії.

Один із учасників акції, колишній військовослужбовець 23 Окремої бригади охорони громадського порядку НГУ Андрій Кулько розповів журналісту Leopolis.news, що пробув у російському полоні 631 день. Андрій служив у військовій частині № 3033, яка знаходиться у м. Запоріжжі. На момент початку повномасштабного вторгнення росії в Україну перебував у Маріуполі, де опинився у зв’язку з попередньою ротацією. 10-12 квітня 2024 року, намагаючись прорватися крізь сили російських військових, через безвихідь разом із побратимами був змушений здатися в полон.

Як повідомив Андрій, у полоні бійці перебували в «інформаційному вакуумі» та зазнавали знущань з боку російських військових. Через це напередодні обміну, герой до останнього не вірив, що його обміняють, та вважав, що їх просто перевозять у інше місце.

«Майже кожен день були побиття, приниження, психологічний тиск», – поділився спогадами український захисник.

У полоні в Андрія залишилось багато побратимів. Зокрема через це, оборонець уже не вперше відвідує подібні акції після свого звільнення та закликає людей активно долучатися до них.

«Я дуже часто чую від людей, що ці акції даремні, що не треба виходити, вони нікому не допомагають. Але я вважаю, що ці акції, навпаки, демонструють те, що люди пам’ятають про військовополонених; завжди нагадують, у тому числі й світовій спільноті, про необхідність звільнення полонених воїнів», – вважає Андрій.

За словами бійця, росіяни часто казали полоненим, що «вони вже нікому не потрібні», «їх не обміняють» та «тут вони помруть». Подібні ж акції, натомість, надають українським героям необхідну підтримку під час перебування в таких жахливих умовах.

Після закінчення демонстрації, учасників акції запросили відвідати виставку «Азов. Янголи Маріуполя», що знаходиться за адресою Ференца Ліста, 6.

Ініціаторкою та організаторкою всеукраїнської виставки виступила Віра Литвиненко. Вона є головою Громадської організації родин загиблих захисників України «Серце назовні», а разом з тим – мамою бійця Владислава Литвиненка з позивним «Вектор».

«Експозиція включає близько 250 портретів бійців «Азову», які загинули під час героїчних боїв за Маріуполь та теракту в Оленівці. Мужні воїни, які залишили після себе слід в історії. Їхній подвиг є нагадуванням про те, якою ціною виборюється свобода», – зазначають організатори.

Метою цієї виставки є вшанування пам’яті загиблих українських захисників та «поширення правди про захисників Маріуполя, чий подвиг назавжди закарбовано в серцях українців».