Політична радіація, вразивши дихальні шляхи великого співучого народу, почала давати ускладнення на голову. У великий історичний зазор між радянським совком і українською мітлою напевно мусить провалитися кілька поколінь, в тому числі і моє. Межа терпіння незалежного українця досі вимірюється в стаканах, а межа розуміння - мискою.

Знаєте, головне - нагодувати ідеологів, а решта може перебитися гаслами і вірою та надією, сподіванням на те, що хтось інший, а не вони завтра перетне межу їхнього рабства і поведе збідованого, спитого, захриплого від патріотичних співів українця за собою. І буде багато ОДНОдумців, які думають ОДНИМ місцем, будівничих власних п’єдесталів і тих, що кричать про «єдінсто», маючи на меті лише братську могилу.

Майбутнє вже скомпроментоване до нашого приходу. І не кажіть мені про голос, про гідність, про честь. Який сенс мати голос в цій країні, коли вже 30 років вибір за нас роблять інші? Ми всі – генії, класні і здібні на суперові, етапні ідеї і слова. Але слабнемо і вивітрюємося, коли ці слова потрібно винести за межі власної кухні чи гарячих, натхненних горілкою, дискурсів. Коли потрібно показати не пальцем - а собою. Їдемо за кордон, розписуємося в безпорадності, пристосовуємося, вчимося погоджуватися на менше… Чекаємо. А далі вмираємо…

І нашу справу повторюють наші діти.

Життя собак залежить від породи господарів. Головне - розібратися WHO is WHO в нашій державі.

Олег ФИЛИК