9 листопада ц.р. Касаційний адміністративний суд Верховного Суду України відмовив у задоволенні скарги КПУ на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021р. про застосування до Комуністичної партії України заходів процесуального впливу у вигляді штрафу розміром 6810 грн. Справу передано на подальший розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Оскільки ця справа розглядається в контексті судового позову Мінюсту щодо заборони КПУ ще від 2015 р. – можемо констатувати не приховану судову тяганину, чи то пак виставу,яка триває ось уже цілих шість років.

Підставою для заборони Компартії став Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», яким, зокрема, забороняється діяльність партій, що пропагують комуністичну ідеологію. Однією з партій, які звернулися до Мінюсту з такою вимогою, була Українська Республіканська партія (перша антикомуністична партія, реєстр 1990 р.), яка зараз у судах виступає третьою стороною. Символічно, що останнє судове засідання відбулося саме у день 45-ї річниці народження УРП, яка веде свій початок від створення правозахисної організації Української Гельсинської групи у 1976 році.

Водночас, КПУ продовжує легально діяти, хоч і з певними обмеженнями. Єдина проблема комуністів полягає в тому, що вони не можуть брати участі у виборах на підставі дії закону про декомунізацію. Проте, партія і надалі має рекордні для української політики 7450 партійних осередків у всіх областях України із загальною кількістю членів партії понад 50 тисяч. Партія контролює діяльність 5 громадських загальноукраїнських організацій. У власності партії перебувають понад 40 офісних та нежитлових приміщень, чимала кількість транспортних засобів. Значну кількість приміщень для своєї діяльності партія продовжує винаймати у комунальних структур за пільговими цінами.

Так, компартія зараз принишкла і не проводить активної діяльності. Але ніхто і ніщо не заважає КПУ продовжувати свою роботу, проводити засідання, друкувати пропагандистську літературу, приймати до партії нових членів. А Петро Симоненко, голова (перший секретар ЦК) КПУ не припиняє своїх поїздок до Москви, де зустрічається з керівництвом компартії РФ і бере участь у їхніх заходах.

Компартія продовжує отримувати щедре фінансування від донорів – на її рахунки надходять щороку мільйонні суми коштів від фізичних та юридичних осіб. Але верхом цинізму стало державне фінансування наче б то забороненої КПУ, яке тривало з 2016 по 2019 рік. Прикро, що ініціатором закону про державне фінансування партій, які пройшли 2% бар’єр, виступив один з лідерів Майдану, віце-спікер парламенту А.Парубій. Адже, було зрозуміло, що КПУ, яка у 2014 р. набрала 3.88% голосів до ВРУ, підпадатиме під це фінансування. І лише нові вибори, куди не було допущено КПУ, позбавили компартію державного фінансування.

Зараз КПУ інкримінують лише пропаганду комуністичної ідеології. А де звинувачення у проросійській політиці партії, сприянні сепаратистській діяльності, окупації і анексії Криму, участі у терористичній діяльності?

І чому йдеться лише про зняття партії з реєстрації? Чому компартію не притягують до кримінальної відповідальності за злочини радянського періоду і підривну діяльність проти новітньої української держави на користь Росії? Коли відбудеться люстрація комуністів? Чи дочекаємось для них та їхніх дітей заборони на професії? Коли відбудеться експропріація колишньої компартійної номенклатури та їхніх нащадків - з позбавленням спецпенсій та конфіскацією награбованого в українського народу майна? Адже, декомунізація - це не лише усунення комуністичних ідолів, символів та назв, це, передусім, усунення від влади тих, хто цим ідолам поклонявся чи поклоняється!

Чому лідер нинішніх комуністів П.Симоненко разом зі своїм політбюро досі перебувають на волі, а не дають покази у слідчих ізоляторах чи не відбувають справедливе покарання в українських тюрмах?

P.S.:У 1991 році після проголошення Незалежності Компартія України вже була заборонена. Тоді КПУ плавно мімікрувала у Соцпартію, куди влилося чимало комуністів. Проте, у 1993 році КПУ вдалось знову легалізувати свою діяльність і разом з СПУ виступити одним фронтом та ще й пустити метастази у тіла більшості політичних партій.

Подібна ситуація після Революції гідності виникла і з Партією Регіонів, коли ПР не була покарана за злочини, які чинила разом з комуністами проти України та її територіальної цілісності, а мімікрувала в нову партію ОПЗЖ.

І знову антиукраїнські сили уникнули покарання і далі легально продовжують свою злочинну діяльність проти України, тепер частенько прикриваючись синьо-жовтим прапором та Тризубом й опираючись на жменьку псевдо-патріотів, посіпак та зрадників! Чи дамо знову себе ошукати?

Віримо, що Україна, як держава, народ якої чи не найбільше постраждав від злочинів комуністів, таки виступить ініціатором міжнародного трибуналу «Нюрнберг-ІІ» і разом з іншими цивілізованими країнами назавжди засудить злочини комунізму і його носіїв. До цього волають 30 мільйонів українців-жертв московських комуністичних репресій. Зло має бути покаране! Інакше - ми приречені на вічне московське рабство!

Ростислав Новоженець, заступник голови Української Республіканської партії