27-05-2022 12:025131
Випускники МІМ вирішили об’єднати зусилля і виготовляти оптимальний за ціною і якістю продукт для захисників України /Бізнес-школа МІМ/
Від ІТ і товарів для незрячих до виготовлення плитоносок. Випускник МІМ Сергій Фейло переконаний, що якісний бронезахист – це один з важливих елементів професійної армії, адже втомлений від незручної і важкої броні військовий втрачає здатність виконувати бойові завдання. Тому разом з Дмитром Пилипенком, про якого писали раніше, вирішили об’єднати зусилля і виготовляти оптимальний за ціною і якістю продукт для захисників України. Познайомилися однодумці через спільноту «МІМ допомагає»: Дмитро надав лекала для плитоноски відповідно розмірам плит, які він збирає зі сталі і поглинаючих матеріалів, а Сергій організував швейну частину.
- Для потреб мого бізнесу ще до початку вторгнення була куплена швейна машинка, і була швачка, зайнята на цій роботі. На початку березня її чоловіка розстріляли біля Бучанського кар’єру. Разом з тим у цього подружжя в Київській області, якраз де стояли вороги, був власний цех. Відповідно, в один день жінка залишилась без цеху, без чоловіка, без роботи і взагалі без всього. Вона подзвонила мені і я почав шукати їй роботу. А тут ще приїхав мій товариш і сказав, що у них біда з плитоносками – придбані власними силами і ті, які передали волонтери, не витримують навантажень і розсипалися протягом кількох днів у бойових умовах. І в цей самий час якраз перетнулися з Дмитром, що займався плитами. Власне, так все і почалося, – розповів Сергій Фейло.
Аби владнати всі справи і стати у робочу колію, знадобилося чимало часу. Тож фактично, виробництво працює лише другий тиждень. За цей час дошивають першу, пробну, партію виробів – 50 штук, в процесі поліпшують, доповнюють та коригують матеріали. У планах, на які орієнтуються Сергій з Дмитром, – зробити партію обсягом півтисячі виробів. Для того, щоб врахувати всі можливі нюанси і зробити плитоноску максимально зручною і витривалою, Сергій Фейло радиться з американськими консультантами, що допомагають пропрацьовувати важливі деталі.
Один американець сказав мені, що українці чудово і швидко вчаться. Навіть на прикладі озброєння: якщо в умовній Африці 50 % бійців з 10 разу успішно скористаються новою зброєю, це добре. А в Україні – з першого разу 70%, а з другого – 90%. Не було такого ніде в світі. Я відповів, що у нас є потужна мотивація – NLAW у бійця один, а ворогів багато. І він каже – от це і використовуйте, але пам’ятайте, що при цьому треба вижити. А це вже про професійні навички. І те, що ми робимо разом з Дмитром, це якраз крок до професійності. Саме по собі перенесення вантажу понад 10 кг вважається важкою фізичною працею. Середня вага плитоноски з металевими плитами – не менше 9 кг. Додайте автомат – це ще 3,6 кг. А також набої, магазини, медицина тощо. Навіть просто носіння спорядження призводить до накопичення втоми і сповільнює реакцію, що в окремих випадках унеможливлює виконання бойових завдань, – пояснює Сергій Фейло.
Він дуже критично ставиться до аматорських плитоносок з вшитими намертво чохлами для автоматних ріжків та іншими елементами для «зручного стояння на блокпосту». Переконаний – теза «краще якийсь захист, аніж ніякого» в корені хибна. Загалом, бронежилет – це про додатковий шанс, а не про стопроцентну гарантію безсмертя. І водночас, цей шанс не повинен ставати причиною для трагічних наслідків.
- На сучасній війні понад 90% бійців гинуть не від куль, а від осколків. І звичайно, найбільші шанси на захист дає повноцінний бронежилет з додатковими елементами – захист шиї, плечей, пахової зони тощо. Але бронежилет доволі важкий. Плитоноска має набагато меншу площу захисту, але і зменшує вагу до прийнятної для тривалого носіння. Плита у плитоносці, як передня так і задня, мають захищати критично важливі органи – серце та легені, при пораненні яких для медичної допомоги є лічені хвилини або навіть секунди. Я ж спостерігаю, що окремі, популярні моделі плитоносок, що зараз виробляють в Украіні, взагалі не дають можливість правильно розмістити плити на тілі або втримати їх на необхідному рівні при інтенсивних рухах. Таким чином легені та палкі серця наших захисників, незважаючи на 9 кг броні, залишаються незахищеними.
Свої вироби Сергій оснащує системою автоматичного скидання, стандартною MOLLE-системою, що дає змогу закріпити в довільному порядку все необхідне бійцю. Для зручності у використанні комплектацію доповнять чохлами для магазинів АК на основі пластикового каркасу, що дасть змогу швидко їх завантажувати і так само швидко діставати. Замість фіксованої посадки плитоноски оснащують камербандом і наразі є кілька варіантів цієї деталі – з каркасом і без. Крім того, тут є евакуаційна стропа, критично важливий елемент під час евакуації пораненого. Плити закріплені додатковим фіксатором з кордурою і їх також можна скинути, не знімаючи саму плитоноску. Також виріб оснащують додатковим шаром демпфера, що ним також обклеєна плита – це дає змогу максимально поглинати уламки, кулі та їхню ударну силу.
- МІМ відіграв для мене дуже важливу роль. Туди я пішов за авторитетом і дипломом МВА, а фактично, навчання змінило світогляд і базову систему цінностей і пріоритетів. Пам'ятаю, мені одна людина сказала – піди, отримай МВА і ти будеш крутим – з цими думками я потрапив у МІМ. І Макс Абрамович Гольцберг з Ліною Михайлівною Хасан-Бек мені пояснили, що насправді є важливим. А по-друге, я поспілкувався з іншими і зрозумів дуже просту річ – всі люди, більш успішні, ніж я, – більше знають і більше роблять. Я чекав, щоб мені хтось щось дав, визнав, приніс, допоміг, а в МІМ я зрозумів, що ти матимеш те, що ти зробиш сам. Тому навчання в МІМ стало для мене системою переоцінки – я переоцінив світ, перевивчив історію і переглянув всі свої погляди на життя. Саме тому зараз і розбираюся у виробництві плитоносок. Не треба багато говорити і чекати: роби те, що ти можеш робити найліпше. І якщо ти робиш правильно, то воно сходиться з іншими. А якщо ні, то ти в цьому винен, а не ті люди, які тобі щось не дали, – резюмує Сергій Фейло.
Його «довоєнна історія» зупинилась перед запуском виробництва товарів для слабозорих і незрячих – вітчизняне підприємство мало покрити потребу українців, які до того виробляла тільки росія. На сьогодні планів у звичному їх розумінні нема, але є мета – зробити кожного оборонця України більш захищеним і професійним. Бо герої потрібні країні живими.