22 січня в Україні офіційно відзначають День Соборності. Це свято встановлено на честь проголошеного цього дня у 1919 році Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

День Соборності святкується на державному рівні від 1999 року, згідно з указом Президента України. Але жоден з президентів, починаючи від Л. Кучми, не вшанували у назві свята іншу політичну подію, яка відбулась 22 січня на рік раніше у 1918 році. Йдеться про прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася самостійність України: «однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу».

Самостійність України є первинною щодо Соборності, а значить і важливішою по суті подією. Не будь самостійної УНР, не виникла б і ЗУНР, не було б і їхнього об’єднання в єдину українську державу. Поява самостійної України 22 січня 1918 року ще до проголошення Злуки спровокувала виникнення інших самостійних українських держав – Кубанської Народної Республіки (16.02.1918), Української Далекосхідної Республіки (7.04.1918) й тієї ж Західноукраїнської Народної Республіки (19.10.1918). Без цієї засадничої події було б неможливе проголошення самостійної Карпатської України (19.03.1939), відновлення Української Держави (30.06.1941) й врешті-решт проголошення новітньої незалежності України (24.08.1991).

Вшановуючи Соборність України, слід наголосити й на первинному змісті самого терміну «соборності». Творці Акту Злуки під «соборністю» розуміли передусім об’єднання в одній українській державі всіх етнічних українських земель. Це вже сучасники розширили поняття «соборності» і вкладають сюди такі смисли як згуртованість громадян та територіальну цілісність держави.

На жаль у нас досі немає ні справжньої самостійності, ні справжньої соборності. Російсько-українська війна дає нам черговий шанс у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.

Фото: мапа «Соборна Україна» (Благодійний фонд «Україна-Русь», 2009)