04-03-2023 18:184692
Майже детективна історія (журналістське розслідування).
Суспільні проблеми кожен з нас краще розуміє, коли вони зачіпають нас особисто та ще й «б’ють» по власній кишені. Опишу тут «кричущу» проблему з паркуванням легкових автомобілів у центральній частині великих міст і тотальне зловживання у зв’язку з цим місцевої влади. Зроблю це на прикладі Тернополя й через призму власного негативного досвіду.
Дев’ять місяців тому (31.05.2022) мені довелось побувати на Тернопільщині, звідки походять мої батьки. Як завжди залюбки заїхав в обласний центр - файне місто Тернопіль. Припаркував свій автомобіль в центрі міста біля пам’ятника Королю Данилу. Стоянка виявилась платною і в очікуванні паркувальника ми з дружиною вирішили тим часом скуштувати запашної місцевої кави. Кава справді була доброю, але повернувшись до автомобіля, я виявив на лобовому склі неприємне повідомлення - талон про накладення на мене штрафу в розмірі 680 грн. Йшлося про притягнення мене до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, заборонену зупинку автомобіля ближче ніж за 10 м від пішохідного переходу. Поки я вивчав штрафний талон з’явився паркувальник, який пред’явив ще й рахунок за платну стоянку. Моєму обуренню не було меж!
Але я був не один - у подібну пастку потрапило ще декілька водіїв. Всі голосно кляли владу, але скаржитись, окрім мене, виявив намір лише один з них. До речі, згаданий уже паркувальник люб’язно вказав нам адресу обласної поліції, де приймають подібні скарги. Я написав з цього приводу скаргу на протиправні дії інспектора з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Михайла Опонського і зареєстрував її, на ім’я Олександра Богомола, начальника ГУНП в Тернопільській області.
Повернувшись до Львова, наступного дня (01.06.22) я написав листа, на ім’я Міського голови Тернополя Сергія Надала і попросив його вжити всіх заходів аби скасувати незаконну постанову про штраф, адже мій автомобіль знаходився в межах платного паркувального майданчика, про що свідчить вимога паркувальника про оплату стоянки. Оскільки С.Надал є висуванцем від ВО «Свобода», для певності бути почутим, я ще й надіслав копії документів щодо оскарження штрафу заступнику голови цієї партії Олегу Панкевичу.
Першою (08.06.2022) на мою скаргу відгукнулась поліція, але не обласне, а Тернопільське районне управління в особі начальника Сергія Осадці. Але поліція не розглянула скаргу по суті, а надіслала її на ім’я того ж голови міста Тернополя С.Надала для реагування. Через три тижні (21.06.2022) надійшла відповідь з Тернопільської міської ради за підписом заступника міського голови Івана Хімейчука. Посадовець відповів в стилі досвідченого бюрократа, мовляв, мене оштрафували законно, а якщо я не згоден – маю право звертатись до суду. А за декілька днів (27.06.2022) начальник управління муніципальної інспекції Ігор Максимів окремим листом надіслав постанову (01.06.2022) про мій штраф і героїчно повідомив, що ознайомитись з матеріалами справи можна за посиланням http://parking.ternopilcity.gov.ua/, ввівши номер постанови та ДНЗ автомобіля. Але керівник скромно змовчав про те, що самих фотофактів, передбачених законом, на цьому сайті не було виставлено й досі їх там немає. А яке ж тоді порушення без доказової бази?
Взаємне люб’язне листування тривало ще два з половиною місяці. Міському голові я написав додатково два листи (03.07.22 і 31.07.22) і отримав дві відповіді (29.07.22 і 07.09.22). В результаті вдалось довідатись чимало цікавого. Те, що діяльність інспекторів з паркування загалом добре обставлена на законодавчому рівні, та й місцеві чиновники подбали аби на кожну свою дію мати належний папірець. Але на практиці, як у моєму випадку, чимало прорахунків. Так у «Плані розташування парковки» (2016) відстань між паркувальною зоною і пішохідними переходами зазначена відповідно до ПДР у 10 метрів, але в натурі обриси «парковки» підходять до цих переходів набагато ближче (на 3-7 метрів) – чого не зробиш заради вигоди. До речі самі контури «парковки» станом на 31.05 2022 (дату мого «правопорушення») взагалі не були окреслені фарбою, таку розмітку нанесли через два тижні після моєї скарги – замітали сліди зловживань. Але тільки у місці розташування мого автомобіля твердо витримано 10 метрів відстані між лінією паркування і пішохідними переходами.
Паркувальний інспектор у постанові вказує, що порушення ПДР зафіксоване у режимі фотозйомки. А яким пристроєм відбувалась ця фотофіксація? Де цей фотопристрій пройшов сертифікацію? Якою інструкцією, постановою чи іншим документом керувався інспектор, здійснюючи цю фотофіксацію, аби її можна було ідентифікувати й отримані фотографії відповідали дійсності, а не спотворювали її? Чи на фотографії є точний час і дата? У листі від міської ради стверджується, що фотофіксація здійснювалась за допомогою технічного приладу «Logic Instrument К80», який пройшов сертифікацію, але жодних підтверджувальних документів цьому не надано. Не виставлено фотофактажу і на офіційному сайті з паркування.
Мій автомобіль не створював перешкоди для інших учасників руху; інспектор не з’ясував чи не була стоянка вимушеною; інспектор не довів, що я порушив правила паркування, і не надав свідчень інших осіб; інспектор не забезпечив мені право на правову допомогу. До речі подібні скандали вже були у Тернополі раніше: https://ternopoliany.te.ua/zhittya/28850-vymahannia-hroshei-pohroza-spalyty-avtomobil-ta-pobyttia-palytseiu-iak-u-ternopoli-pratsiuvaty-nezakonni-parkuvalnyky, https://terminovo.te.ua/news/21055/ , https://www.gazeta1.com/statti/bez-vidpovidalni-za-ternopilski-parkovky-i-hto-nymy-keruye/
Здавалось, що мною було названо більше ніж достатньо аргументів аби зупинити цю вакханалію зі штрафуванням. І справді місяців п’ять мені ніхто не писав і я був переконаний, що справедливість взяла гору. Я з цікавості зайшов на сайт Мін’юсту про боржників і був прикро вражений – проти мене ще в серпні у Львові за поданням Тернопільської міської ради було відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу.
Я розлючений приїхав у Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Там державний виконавець Роман Дударчук підтвердив, що дійсно відкривав проти мене таке виконавче провадження. На моє запитання чому до мене не надходили від виконавчої служби жодні документи він спокійно заявив, що у службі не було коштів на листування. На моє прохання ознайомити мене з матеріалами провадження державний виконавець після години пошуків у стосах паперів сказав, що моє виконавче провадження разом з поданням від Тернопільської міської ради кудись занапастилось. І він буде звертатись у Тернопіль аби там поновили відповідне подання. Я ще двічі після того побував у виконавчій службі аби отримати на себе пакет документів і саме виконавче провадження.
Виявляється, що я злісний порушник. 23.08.2022 виконавча служба винесла щодо мене аж п’ять постанов. Відкрила виконавче провадження на суму 1360 грн (подвійний штраф), наклала стягнення виконавчого збору на суму 136 грн (10% від суми подвійного штрафу), стягнення витрат на виконавче провадження у сумі 369 грн (невідомо звідки ця сума), разом – 1865 грн, а також арештувала всі мої кошти, і окремо арештувала все моє майно.
Але це ще не кінець історії. Я стою перед вибором – подати до суду (це додаткові фінанси й невеликі шанси) чи не гаяти намарне часу і сплатити виконавчій службі злощасні 1865 грн. Та хтось таки має відстоювати справедливість! Принаймні деякі ВИСНОВКИ вже можна зробити:
1. У Тернопільській міській раді склалась ціла мафіозна група на чолі з міським головою Сергієм Надалом, яка, зокрема, на т.зв. інспектуванні паркування автотранспорту правдами й неправдами просто таки «вибиває» кошти на поповнення місцевого бюджету, а отже і на премії для себе «рідненьких». Подейкують, що частина цих коштів також незаконно виводиться з бюджету і розподіляється між своїми. Звичайно легше «обдирати» посполитих, аніж створювати нові робочі місця і звідти черпати надходження до бюджету. Інспектори з паркування просто затероризували місцевих водіїв і гостей міста на автомобілях. І всі ці зловживання покриваються місцевою поліцією. Тернополяни відверто це називають «рекетом по закону», що звісно не личить патріотичній владі!
2. У той час, коли чимало «свободівців» воює на фронті, їхній висуванець міський голова Тернополя С.Надал робить все для того аби дискредитувати місцеве самоврядування, віру у справедливість і українську владу. Лише за декілька сотень метрів від пам’ятника Королю Данилу (місця «злочину») стоїть пам’ятник С.Бандері. А між ними - будинок книги «Підручники та посібники» з понищеними сходами, квітником і з деревами на даху! Але до цього у міського голови руки не доходять. Він зайнятий іншим. І небезпідставно нещодавно розгорівся скандал через журналістське розслідування, де йдеться про мільйонні статки, вілли у Маямі та розкішне життя дочки тернопільського міського голови Сергія Надала Анастасії. Зокрема, в інформації стверджувалось, що Анастасія Надал, яка вчилася у Швейцарії, 2 роки тому вийшла заміж та зараз проживає в США. Вона разом зі своїм чоловіком Рубеном Розрігезом володіє декількома елітними апартаментами, автомобілями та мільйонним бізнесом в Маямі. https://politerno.com.ua/2022/09/12/osobnyak-za-2-mln-naperedodni-vijny-zvidky-u-donky-sergiya-nadala-koshty-na-shykarne-zhyttya-v-mayami/
3. Місцеві органи самоврядування повинні бути позбавлені, принаймні на час війни, такої «розкоші» як заробляння на штрафах від паркування автотранспорту. Народ і так потерпає від воєнного стану, постійних стресів, а тут ще й свавілля місцевих інспекторів, які б за краще застосували свої здібності на фронті. От у мене син воює проти москалів. А тут свої «добивають» штрафами.
4. Але й законодавці тут натворили. Інспекторів з паркування наділили мало не диктаторськими повноваженнями, коли одна рядова особа самостійно і безапеляційно виносить рішення, виконання якого забезпечує державна виконавча служба. Або, скажімо, всім зрозуміло, що заборона паркуватись ближче ніж за 10 м до пішохідного переходу є провокаційною, бо не логічною. Зате для інспекторів це - унікальне місце «поживитись». Чи передача справ до виконавчої служби – для чого засипати державних виконавців дріб’язковими матеріалами, потрібно встановити поріг, скажімо, від 100 тис. грн.
5. Розмір штрафів також не повинен перевищувати 10-15% від доходів, скажімо як у питаннях комунальних послуг і отриманні субсидій. Для прикладу, у мене пенсія – 5678 грн. А штрафу загалом я повинен заплатити 1865 грн, тобто 33% від доходів. Та й для пенсіонерів взагалі мали б бути якісь знижки.
6. І наостанок. Для чого нам потрібна така виконавча служба? Ще один внутрішній «терорист» під час війни! Державні виконавці виконують роль роботів. Вони нічого не перевіряють, а просто «накручують» свої відсотки і плодять тонни непотрібних документів. Чому Міністерство цифрової трансформації не переведе їхню роботу взагалі в автоматичний режим? Цю армію нероб давно потрібно відправити на справжній фронт!
Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ, публічна особа (заступник голови Української Республіканської партії), журналіст, водій із 46-річним стажем