На початку цього першовересневого шкільного дійства, вчителька Оксана Тарасівна Ковтонюк, звертаючись до шкільної дітвори, їхніх батьків та гостей, сказала: «Уже 50-ий рік поспіль в стінах нашої рідної школи готовий задзвеніти гомінливий дзвінок, щоби сповістити новий етап у шкільному житті нашого навчального закладу.

Роки освітянської праці, тисячі випускників, мільйони списаних зошитів, тонни списаної крейди – як багато всього пізнала наша школа за 50 років. І сьогодні готова знову відкрити свої двері для кожного із нас.

2 вересня 2024 року перегортає ще одну славну сторінку історії нашої школи».

Розпочалися першовересневі урочистості у Берлинській школі традиційно – із виконання Державного гімну України та хвилиною мовчання за полеглими у російсько-українській війні воїнами, завдяки яким сьогодні дітвора має можливість ходити до школи та навчатися у ній. Цьогорічний перший шкільний дзвоник, за словами школярів-ведучих першовересневого свята, як і два попередні, також припорошений війною.

Сільські священники УГКЦ та ПЦУ, від обох парафій села, провели молитву за здоров’я школярів та окропили усіх освяченою водою.

Потім школярі співали пісень, малюки читали вірші, а також виголошувалися слова подяк, настанов та побажання як від дирекції школи, громадян села так і старшокласників. Після виступів та промов настала врочиста мить – задзвенів перший дзвоник у руках першокласниці та літнього сельчанина, який рівно 50 років тому вперше переступив поріг цієї, тоді Хмільовецької, а тепер Берлинської школи.

Звершилося першовересневе ювілейне дійство у Берлинській школі тим, що майбутні випускники, під арками із вишиваних рушників, відвели малечу-першокласників до їхньої класної кімнати після чого, відповідно до команди, усі решту школярів, наперегонки ринули до своїх класів займати місця за партами.

Михайло ШИШКА, для Leopolis.news

Фото автора