Партія «Голос» оприлюднила фінансовий звіт за третій квартал 2019-го

Парламентські вибори відбулися понад три місяці тому, але повну картину того, як фінансувалися провідні партії у той період, ми починаємо бачити лише тепер. Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило звіт за третій квартал політичної партії «Голос», яка пройшла до парламенту. Документ відображає усі фінансові справи політичної сили у проміжок з 1 липня до 30 вересня включно. Важлива деталь: найактивніший рух коштів на рахунках відбувався саме у липні, коли виборча кампанія перебувала у розпалі.

Шанувальники таланту

У вказаний період на рахунки політсили надійшло понад 172 млн грн: 82 млн на рахунки партії (73 млн грн від фізосіб та 9 млн від юридичних осіб) та 90 млн – на рахунки виборчого фонду.

Умовно основних спонсорів-фізосіб партії можна поділити на кілька груп. Першу можна назвати групою Томаша Фіали, громадянина Чехії, генерального директора української інвестиційної компанії Dragon Capital, одним з головних інвесторів якої є структури американського мультимільярдера та мецената Джорджа Сороса. Від самого початку Фіала відкрито підтримував похід Святослава Вакарчука у велику політику.

Томаш і Наталя Фіали, Вакарчук з дружиною Лялею Фонарьовою, Тимофієм Міловановим та його колегами з Vox Ukraine (аналітична платформа)

До цієї групи, зокрема, можна зарахувати дружину Томаша Наталю Фіалу, яка поклала до партійної скарбнички 1,6 млн грн. Крім того, серед представників Dragon Capital до фінансування політичного проєкту долучилися Володимир Тимочко - керуючий директор з прямих інвестицій, його внесок становить теж 1,6 млн грн; Ярослав Тимочко - керівник ТОВ «Європоліс проперті Холдинг», кінцевим бенефіціарним власником якого є, знову-таки, Томаш Фіала; Дмитро Ісупов – керуючий директор компанії «Озон капітал», який теж пов'язаний із Dragon Capital. Принаймні, на сторінці цієї компанії у Facebook написано: «Озон Капітал» надавав послуги з управління активами під брендом Dragon Capital на підставі ліцензійних договорів. Однак термін дії цих договорів сплив, у зв’язку із чим компанія вирішила змінити назву і розвивати власну торговельну марку». Ще пара представників «групи Фіали»: Федір Багненко, який пожертвував партії 99 тис. грн, а також Костянтин Шевченко – генеральний директор компанії «Чумак» (співвласницею якої також є Dragon Capital). Його внесок склав 1,5 млн грн.

Раніше «Главком» вже писав, що представники «групи Фіали» суттєво допомагали грішми проекту Вакарчука і в другому кварталі 2019 року. Щоправда тоді звучали інші прізвища, у звіті за третій квартал їх вже немає. Це були співробітники безпосередньо Dragon Capital або компаній, кінцевим бенефіціаринм власником яких є Фіала.

Зауважимо, що Томаш Фіала – активний прибічник відкриття ринку землі в Україні. На продажу землі, ще задовго до походу у політику наполягав і Вакарчук, зокрема на сторінках ЗМІ, власником яких все той же Фіала.

Другу групу донорів «Голоса» можна назвати «аграріями». Серед них – Ліана Блуділіна із внеском у 1,5 млн грн. Блуділіна є співвласницею ТОВ «АТК» (спеціалізація – вирощування зернових, технічних культур, овочів тощо). Цю компанію пов’язують із Юрієм Дробязком. Він також є власником Grain Power school – школи для агроменеджерів. До цієї групи можна зарахувати Дмитра Мотузка – кінцевого бенефіціара низки агропідприємств, який віддав «Голосу» теж 1,5 млн грн.

Третя група з умовною назвою «підприємці». Це, зокрема, Ростислав Кісіль - львів’янин з громадянством Канади, власник відомої логістичної компанії «Міст Експрес» і двох десятків інших фірм, які є складовою фінансово-промислової групи «Росан». Кісіль не пошкодував 1 млн грн на потреби партії Вакарчука. Харківський бізнесмен Андрій Чирва, власник ТОВ «Топ-Гудс», що спеціалізується на роздрібній торгівлі, віддав «Голосу» теж 1,5 млн грн. Столичний підприємець, страховий брокер Олександр Саусь перерахував політсилі 950 тис. грн десятьма внесками. Страхувальник з Василькова Ігор Марфін двічі вносив на рахунки партії по півмільйона гривень. Ще півмільйона «Голосу» віддав власник юридичної компанії в Івано-Франківська Юрій Юхман, мільйон – столичний ресторатор Руслан Хицюк, 400 тис. грн – львівський ресторатор Галина Маївка.

До слова, спонсорами «Голосу» стало чимало земляків Вакарчука: підприємці малої і середньої руки віддавали на потреби політсили різні суми: від кількох тисяч до кількох сотень тисяч гривень.

Чимало спонсорів «Голосу» – зі Львова

Цікаво, що активними донорами викладача та випускника Стенфордського університету Вакарчука (впродовж семестру він читав лекції та проходив навчання у Центрі демократії, розвитку та верховенства права (Center on Democracy, Development and the Rule of Law) при цьому університеті - «Главком») стали бенефіціар всеукраїнських мереж шкіл англійської мови «Грін форест», «Яппі» та «Грін кантрі» Світлана Грибенюк та керівник «Грин кантрі» Наталя Лотоцька-Гевко. Грибенюк віддала партії 400 тис. грн, Лотоцька-Гевко – 746 тис. грн.

Вакарчук та один з його викладачів у Стенфорді Майкл Макфол

Окремо відзначимо внесок партійців, які отримали посади у новій владі. Найвідоміший серед них – програмний директор «Голосу», нині - заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Павло Кухта. Він переказав 1,5 млн грн.

Член фракції «Голосу», секретар Комітету з питань правової політики Олег Макаров пожертвував 1,6 млн грн.

Решту донорів можна зарахувати до умовної групи «інші прихильники». У Вакарчука та його партію повірили і співвітчизники, які виїхали за кордон – приміром, програміст зі Львова Арсен Костенко, який нині працює у відомій американській компанії Netflix (постачальник фільмів і серіалів на основі потокового мультимедіа - «Главком»), пожертвував з-за океану 4 тис. грн.

Юридичних осіб, які переказували кошти партії, не багато. Найбільше грошей у «Голос» вклала велика фармацевтична компанія ПАТ «Лекхім» - 3 млн грн. Її власник - Валерій Печаєв, член Ради Федерації роботодавців України та президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України.

1,8 млн грн пожертвувало партії ТзОВ «Укрюг» - білоцерківський виробник меблів. Його бенефіціар – Юрій Горобець, український підприємець і футбольний функціонер - президент місцевого ФК «Арсенал».

Ще 427 тис. грн двома внесками перерахувало «Голосу» ТОВ «Яппі корпоратив» - та сама школа англійської, про керівників якої йшлося раніше.

90 тис. грн до партійної скрабнички поклав київський ТОВ «Торговий дім «Кохавинка». Як відомо, «Кохавниська паперова фабрика» - крупний виробник туалетного паперу. Кінцеві бенефіціарні власники компанії - підприємці Олег Вискуб, Лариса Титикало та Роман Пиріг.

На що витрачались гроші

Станом на кінець третього кварталу 2019 року на рахунках партії залишалось всього 68 тис. грн, тобто на вибори пішло ледь не усе. Усього ж партія з активний виборчий період витратила понад 170 млн грн.

Головні статті витрат – рекламна та агітаційна діяльність. Тільки реклама у соціальних мережах обійшлася «Голосу» у 6 млн грн, виконавцями замовлень, як правило, були ФОПи. Майже 13 млн «Голос» заплатив за рекламу на «зовнішніх носіях» - білбордах, лайтбоксах тощо.

За ефірний час на радіо та телебаченні довелося викласти близько 58 млн грн, з яких витрати за звучання у радіо ефірі становлять лише 0,9 млн. Найбільше на «Голосі» заробили телеканали холдингу StаrLightMedia, що належить Віктору Пінчуку (окрім Сороса та Фіали ЗМІ та політологи пов’язують партію «Голос» саме з Пінчуком). Їм перепало понад 25 млн грн. Зокрема, за ефірний час на СТБ з виборчих фондів партії було сплачено 13,2 млн грн, «Новому» - 3,9 млн грн, ICTV - близько 8 млн грн. Крім того, відповідно до звіту, холдинг Пінчука отримав від Вакарчука ще 19,5 тис. грн – «за виготовлення відео». Зауважимо, на диво низька вартість виготовлення відеопродукту, що є зайвим свідченням «особливих» стосунків Вакарчука з олігархом.

Однак партія Вакарчука з’являлась не лише на каналах StаrLightMedia. За ефірний час на «1+1» з виборчого фонду пішло 16 млн грн, на «Україні» - 15,6 млн грн. Один раз «Голос» навіть скористався послугами «Суспільного», однак заплатив каналу лише 287 тис. грн.

Інші витрати на передвиборну агітацію склали трохи більше 2 млн: виробництво друкованих агіток, оренда приміщень для зустрічей з виборцями, організація технічного забезпечення цих зустрічей. До речі, однією з компаній, послугами якої скористався «Голос» була фірма «Зінтеко» (їй за це заплатили 393 тис. грн) – саме ця фірма займалась організацією роботи у штабі експрезидента Петра Порошенка у день голосування під час першого туру президентських виборів.

За оренду приміщень та комуналку у третьому кварталі «Голос» заплатив близько мільйона гривень. Консультаційні послуги з інформаційних технологій та бухобліку вартували партії 319 тис. грн. Податків та зборів партія сплатила на 68 тис., ще у 125 тис. убійшлося користування ліцензованим програмним забезпеченням.

Майже 100 тис. витрачено на ноутбуки, які політсила купувала не у найдешевшому мережевому магазині «Розетка».

Коли одразу після виборів майбутніх депутатів від «Слуги народу» повезли у Трускавець, де їм читали лекції в елітному готельному комплексі «Ріксос», опоненти накинулись на них: мовляв, місце для навчання можна було б вибрати і скромніше. Між тим не лише «слуги» обирають дорожче. Так, у серпні та вересні «Голос» влаштовував кілька партійних зустрічей, і місця для їхнього проведення були вельми елітними: двічі партійці гостювали в готелі «Шишкинн Спа». При цьому за оренду конференс-зали, якщо вірити звіту, партія сплатила всього 12 тис. грн, інший раз партійці побували тут, але вже у ресторані, за послуги якого виклали 35 тис. Партія також орендувала конференс-залу в елітному готелі «Редіссон Блу» у центрі столиці за 18 тис. грн.

Повний звіт партії можна подивитися тут.