Як бути незламним і непереможеним
https://leopolis.news./post/115049/yak-buty-nezlamnym-i-neperemojenym
12/12/2024
Немилосердна війна повелася жорстоко з 50-річним Анатолієм, який родом із Сарненського району. В мирний час він працював лікарем карети “Швидкої допомоги”, тому й позивний цілком логічний – “Док”. Батько трьох дітей добровільно мобілізувався в ЗСУ наприкінці лютого 2022 року. Про це повідомляє відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Сержант служив бойовим медиком роти на одній із ділянок Куп'янського напрямку на Харківщині. Важкого поранення зазнав під час виконання бойового завдання: ворог масово застосував дрони. Майже 5 діб у бійця не було можливості евакуюватися, але витримав, дочекався допомоги побратимів. Вижив. Лікувався у медзакаладах м. Харкова та Києва, потім – на Рівненщині. У нього ампутовані обидві ноги, боєць стратив праве око, але демонструє потужний козацький дух непереможеного воїна. Він отримує комплексну психологічну допомогу.
“Не шкодую, що добровільно пішов в українську армію. Переконаний, що кожній людині на роду написано, що з нею має статися. Тому важкі поранення, які зазнав на фронті, могли статися і за зовсім інших обставин, і не лише на війні... Тому сприймаю тепер себе таким, яким є. І якби тільки міг повернути втрачене здоров'я, повірте, був би знову серед своїх побратимів... Хто ж боїться захищати Україну – Бог їм суддя! ”, – сказав незламний “Док”.
А молодший сержант із позивним “Кіпіш” родом із м. Херсона. Олександр пішов захищати державу у 2023 році, воював із окупантами на посаді старшого стрільця одного з підрозділів 141 Окремої механізованої бригади. Частина родини залишилася в рідній області, інші стали вимушеними переселенцями.
Боєць зазнав важкого мінно-вибухового поранення в ліву ногу під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Був евакуйований у шпиталь на Черкащині, потім прибув на Рівненщину, де в одному з місцевих медзакладів і отримав потрібну допомогу.
Цими днями воїна було знову прооперовано: не всі осколки вдалося дістати на першому етапі лікування.
“Почуваюся добре. Медичний персонал теж чудовий. Словом, ніяких нарікань, одні слова подяки! Сподіваюся на повне одужання, хоча зараз доводиться пересуватися з допомогою милиць”, – поділився враженнями.
Хірург Андрій, який оперував Олександра, з дотриманням лікарської таємниці додав, що при таких пораненнях, як у “Кіпєжа”, больовий синдром має здатність змінюватися, тому при наявності в тілі сторонніх предметів больові відчуття настають не одразу. А в цьому конкретному випадку потрібно було дістати дрібні чавунні осколки зі ступні бійця, що вдалося успішно здійснити. Лікар переконаний, що скоро, після комплексу реабілітаційних заходів, молодший сержант буде ходити без милиць.
Головне, що в палаті, де знаходяться інші поранені військовослужбовці, тепла та бадьора обстановка. Персонал медзакладу кваліфікований та чуйний. Необхідні обладнання та медикаменти застосовуються в повному обсязі. Тут тепло і затишно, налагоджене якісне харчування. Дбають про належні побутові умови. Тож воїни почуваються як одна згуртована родина.
Тому практика доводить: крім фізичного лікування пораненим бійцям потрібне і психологічна реабілітація. У співпраці з цивільними медиками Рівненщини та інших областей офіцери-психологи управління психологічної підтримки персоналу Оперативного командування “Захід” застосовують цілу систему психологічної ребалілатації Захисників України, враховуючи стан їхнього здоров'я. Робота комплексна та індивідуальна. І це дає результат.
“Найголовніше, що цей комплекс заходів дозволяє максимально більшу кількість поранених військовослжбовців повернути в стрій”, – наголошують в управлінні психологічної підтримки персоналу Оперативного командування “Захід”.
Фото відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Leopolis.news