Сьогодні Львів попрощається з чотирма захисниками

https://leopolis.news./post/115544/u-vivtorok-lviv-poproshchaetsya-z-chotyrma-zahysnykamy

24/12/2024

Про це інформує пресслужба ЛМР

Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають полеглих воїнів на Личаківському кладовищі.

Віталій Кришталь («Кришталь») (07.08.1979-16.11.2024) Уродженець села Бранкованове Одеської області.

Здобув професійно-технічну освіту за професією «механізатор».

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських загарбників. Виконував бойові завдання з оборони суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держави у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

У бою із російським окупантом 16 листопада 2024 року отримав поранення, не сумісне з життям.

У Віталія Кришталя залишилися друзі та побратими.

Юрій Попик (10.12.1990-11.12.2024) Уродженець села Суховоля Львівської області.

Навчався у Суховільському ліцеї. У 2006 році вступив до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на спеціальність «Пожежна безпека». Проходив військову службу у складі Державної спеціальної служби транспорту.

Лейтенант служби цивільного захисту. Після завершення навчання протягом певного періоду працював в одній із пожежних частин міста Львова, згодом – у селі Підкамінь Львівської області. Далі обійняв посаду дитячого тренера у Львівській дитячо-юнацькій спортивній школі «Олімпія» та здобув велику повагу й любов серед своїх вихованців.

За словами рідних, був надзвичайно принциповим, прямим та чесним. Впродовж свого життя активно займався єдиноборствами: самбо, дзюдо, рукопашним боєм. Був майстром спорту України з боротьби самбо, учасником та призером низки українських та міжнародних змагань.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини від загарбників до складу 1-ї окремої бригади імені князя Лева Державної спеціальної служби транспорту. Проходив військову службу на території Донецької області.

У Юрія Попика залишилися мама та брат.

Іван Андреїв (11.01.1973-16.12.2024) Уродженець села Ясенівці Львівської області.

Навчався у колишній Середній загальноосвітній школі №64 I-III ступенів м. Львова (сьогодні – Ліцей «Гроно» Львівської міської ради). Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львові. Після завершення навчання проходив військову службу.

Спершу працював у Приватному акціонерному товаристві «Концерн-Електрон», а згодом – на підприємстві з виготовлення керамічних виробів. У вільний час захоплювався рибальством, грибництвом, мав широке коло друзів. За словами рідних, був прекрасним чоловіком та батьком.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини від загарбників. Боровся із окупантами на Харківщині та Донеччині у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

В Івана Андреїва залишилися мама, дружина, двоє синів, донечка, теща та сестри.

Ярослав Семчишин (02.12.1980-17.12.2024) Уродженець села Вербів Тернопільської області.

Навчався у Вербівській загальноосвітній школі I-II ступенів, згодом вступив до Бережанського ліцею №2 Бережанської міської ради Тернопільської області. Проходив військову службу у складі військової частини у Львові. У 2004 році переїхав до Львова.

Займався приватним підприємництвом у сфері виготовлення та ремонту взуття. Був майстром своєї справи, вирізнявся уважністю до деталей та оперативністю виконання робіт. У вільний час багато подорожував Україною.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Виконував завдання на Харківщині, Чернігівщині, Полтавщині, Сумщині та на Курському напрямку.

У Ярослава Семчишина залишилися дружина, донька, мама та брат.
Leopolis.news