У Галицькому суді Львова 27 грудня 2024 року відбулось чергове слухання об'єднаних кримінальних проваджень стосовно обвинуваченої Олександри Сладкової, заступниці директора Департаменту економічного розвитку, який підпорядкований Андрієві Садовому. Кримінальне провадження стосується періоду грудня 2022 року, коли обвинувачена Сладкова працювала на посаді начальниці Управління екології та природних ресурсів і сприяла нищенню львівських озер.

Тим читачам, які випадково не чули про резонансне судове слухання згаданих кримінальних проваджень, надаємо інформаційну довідку зі спеціалізованого сайту «Андрій Садовий, хабарник та корупціонер, багаторічний градоначальник Львова». Мова про незаконне звільнення юрисконсульта Управління екології та про 758 тисяч бюджетних гривень, які за сприяння Управління екології львівські чиновники зухвало вірогідно освоїли у свої корупційні приватні кишені.

А ще у львівських навколоратушних кнайпах циркулює інформація, що представники Ратуші здійснювали відчайдушний тиск на поліцію і прокуратуру, застосовуючи погрози, з метою закрити кримінальне провадження стосовно Олександри Сладкової та не доводити кримінальне розслідування до слухання в суді.

Отже, 27 грудня Галицький суд Львова провадив допит трьох свідків: Антона Бардина, екскаваторника-нелегала, Іоліти Адамської, начальниці центрального і міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби, а також і Тетяни Палюх, головної спеціалістки Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування адміністрації Андрія Садового.

Вірогідно незаконні роботи екскаваторника

Свідок Антон Бардин має вкрай низький інтелектуальний розвиток. Традиційну присягу зі шести слів «Присягаю суду говорити правду і лише правду» спромігся скласти лише з третього разу, повторюючи слово в слово текст присяги за суддею Іриною Волоско.

Екскаваторник Антон Бардин нищив Піскові (Алтайські) озера на гусеничному будівельному екскаваторі, який надав йому ще один фігурант кримінального провадження Любомир Сікора. Антон Бардин не міг пригадати, коли саме відбувся процес нищення озер. Однак, напруживши пам'ять, таки нагадав собі, що надворі вже було холодно, а далі дійшов висновку, що це була осінь. Із плутаних відповідей Антона Бардина на уточнюючі питання судді Ірини Волоско стало відомо, що перебуваючи в статусі нелегала він нищив Піскові озера екскаватором Doosan, а потім іще й екскаватором JBC.

Офіційного трудового договору для виконання робіт свідок Бардин не уклав. За виконане завдання із ним розрахувались необлікованою готівкою. Свідок Бардин не зумів пригадати, яку суму коштів він отримав від правопорушника Любомира Сікори.

Під час допиту Антон Бардин теж не зумів відповісти на питання прокурора Олексія Лозінського, чи після екскаваторних робіт на дні Піщаних озер відбулось обов'язкове в процесі вигрібання намулу розрівнювання кавальєрів на березі озера. Швидше за все, таких обов'язкових робіт не проводили.

На питання Руслани Юхименко, захисниці обвинуваченої Олександри Сладкової, чи Антон Бардин належно виконав свою роботу, він відповів, що якісно. На питання захисниці Юхименко, чи можна було відразу вивезти намул, не розкидаючи його на березі, Антон Бардин дав недостовірну відповідь, що не можна було, тобто обманув суд. Працюючи на екскаваторі, свідок Бардин не міг не знати, що існує спеціальна техніка для перевезення різних летючих або рідких речовин. Таку техніку можна взяти в оренду. А застосовуючи не будівельний екскаватор, а човен-косарку для збирання очерету, а потім плавучий міні земляний снаряд, можна намул вантажити по цивілізованому відразу в цементовоз, а не розкидати намул на березі та не складувати «просохле болото» під час проливного дощу. Свідок Бардин також ввів суд в оману, наголосивши, що складував намул під берег, хоча насправді вивалював намул із ковша на берег.

Галина Микітчак, яка замінила на посаді обвинувачену Олександру Сладкову, спростувала недостовірне твердження екскаваторника Бардина, що він громадив намул під берег. Чиновниця зазначила, що намул таки «складували на березі».

Також поки що невідомо, чи поліція і прокуратура розслідують, скільки бюджетних коштів додатково заплатили вінницькій фірми ТзОВ «Семар Поділля» за те, що вінничани підчистили болото за обвинуваченою Сладковою. Вінничани якось зуміли знайти дев'ять спеціально обладнаних самоскидів, які можуть перевозили рідке болото.

Свідчення Антона Бардина, що він, не маючи сталого професійного досвіду в галузі чищення природних водних ресурсів, а ще і не був офіційно оформлений виконувати такі роботи, може потягти юридичну відповідальність для фігуранта кримінального провадження і роботодавця Любомира Сікори.

Протистояння інтелектів

Наступним свідком у залу суду запросили Іоліту Адамську, начальницю центрального і міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби. Свідок Адамська стала достойною опоненткою для захисниці Руслани Юхименко, яка вміло «розправляється» зі свідками під час судових слухань, виставляючи їх, свідків, недотепами, якщо це потрібно її підзахисним.

Іоліта Адамська випускниця Франкового університету. Здобула спеціальність викладача історії, має ступінь вищої освіти спеціаліста, а також здобула ступінь вищої освіти спеціаліста за спеціальністю «Правознавство». У Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України навчалась за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Має ступінь вищої освіти магістр. У Львівській політехніці Іоліті Адамській присудили ступіть доктора філософії.

Свідок повідомила, що 17-18 грудня 2022 року на вулицю Кримську завезли важку будівельну техніку, а 19-20 грудня почали проводити роботи так званої очистки озер. Насправді відбулось руйнування берегової структури ставків «Зелене око». Ківш екскаватора вигрібав не лише намул, але і дно озера, тобто глинку світлого кольору. Цей факт свідчить, що екскаваторник не мав належної кваліфікації для чищення природних водойм. Він поруйнував природний шар водойми, який утримує воду від її просочування у глибші шари земної кори.

Далі руйнівники від Ратуші зробили спробу 21 грудня докластись і до озера «Бучма», однак активні місцеві мешканці, побачивши, що трапилось із озером «Зелене око», не дозволили поруйнувати і цю природну водойму.

Свідок Адамська повідомила суд про рішення Львівської обласної ради від 13 липня 2021 року, а саме про зміни меж площі пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Снопківський. Громадськість знає про мережу територій об'єктів природно-заповідного фонду із рішення Львівської обласної ради від 1984 року. В цьому рішенні Снопківський парк входить у заповідний фонд Львівської області.

Свідок звернула увагу на наказ Департаменту екології та природних ресурсів №63-1 від 20 серпня 2021 року стосовно затвердження «Положення про парк – пам'ятку садово-паркового мистецтва Снопківський». У цьому Положенні сказано, що утримання і реконструкція цієї пам'ятки провадиться лише за проєктом, який розробляє спеціалізована науково-проектна установа, а потім затверджується у державному органі, в підпорядкуванні якого перебуває парк, за погодженням із Львівською обласною державною адміністрацією.

Також відомо про ухвалу Львівської міської ради №6626 від 7 вересня 2020 року «Про погодження змін меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення парк Снопківський», в якій за парком закріпили площу території обсягом 47,1853 гектара.

Іще важливим документом є звіт НАН України Інституту екології Карпат від 18 лютого 2020 року «Про обґрунтування зміни меж розширення об'єкту природно-заповідного фонду пам'ятки садово-паркового мистецтва парку Снопківський». У четвертому розділі цього документу йдеться про водні об'єкти парку, які на парковій території представлені одним потоком, чотирма водоймами і одним джерелом.

У кожному із перелічених документів сказано, що парк Снопківський і водойми, які знаходяться на території парку, вимагають дуже обережного і професійного ставлення до цієї природної пам'ятки. Всі роботи на цьому об'єкті повинні відбуватись за наявності проєктної документації та із погодженням у відповідному Департаменті Львівської обласної державної адміністрації. Те, що 18-19 грудня 2022 року відбулось на озері «Зелене око», переконана свідок, грубо суперечить вимогам чинного законодавства.

Міська адміністрація не провела інформаційної роботи із мешканцями району, не пояснила, навіщо екскаваторник накидає болото на доріжки, якими ідуть мешканці району, коли користуються сходами у парк.

Як публічний управлінець із науковим ступенем, Іоліта Адамська наголосила, що державні службовці, публічні управлінці чи працівники органів місцевого самоврядування під час прийняття рішенні повинні пам'ятати, що вони склали присягу. Якщо це працівник органу місцевого самоврядування, то він склав присягу служити інтересам громади. Якщо це державний службовець, то складав присягу служить людям і суспільству. Відтак усі рішення державних службовців і представників місцевого самоврядування повинні прийматись із метою покращення інтересів громадян і суспільства.

Іоліта Адамська прочитала чимало спеціалізованої літератури з питань догляду за озерами і переконана, що чищення природних водойм, а особливо водойм на території природно-заповідного фонду, потрібно робити дуже делікатно наче у медицині, щоби не нашкодити.

Коли у процес допиту вступила захисниця Руслана Юхименко, вона зробила спробу зманіпулювати предметом судового дослідження і запитала у свідка Адамської, чи станом на сьогодні територія Снопківського парку вже належно облаштована. Проте суддя Ірина Волоско пильно стояла на сторожі судового процесу й відразу присікла цю закамуфльовану спробу, наголосивши, що в суді досліджують події 2022 року, а не 2024. Проте свідок відповіла, що болото з приозерної території почали вивозити орієнтовно через рік.

Іще захисниця Юхименко хотіла дізнатись, чи свідок Адамська може чимось підтвердити, що болото пролежало на берегах озера впродовж року. Свідок повідомила, що не перебувала щодня на березі озера і відео не записувала. Юхименко радісно занотувала у своєму записнику: «Як намул вивозили, вона не бачила».

Далі Юхименко продовжила зухвало напосідати на свідка: «Скажіть, будь ласка, ви взагалі чого сюди прийшли? Мається на увазі, що ви прийшли сюди засвідчити? Чи тільки, щоб нам прочитати правові норми?» Згадані правові норми, які зачитала свідок Адамська, чомусь особливо дратували захисницю Юхименко. Суддя Ірина Волоско зняла це брутальне питання. Проте Юхименко зухвало наполягала: «Тобто ви не можете сказати, свідком чого ви є?»

Іоліта Адамська: «Ваша честь, якщо дозволите, я можу відповісти».

Суддя Ірина Волоско: «Ні, не потрібно відповідати».

Захисниця Руслана Юхименко: «На вашу думку, свідок, ставки потрібно чистити?»

Свідок Іоліта Адамська: «Потрібно чистити, але в нормальний спосіб».

Захисниця Руслана Юхименко: «Ці ставки потребували очищення?»

Свідок Іоліта Адамська: «Так, потребували».

Захисниця Руслана Юхименко занотувала у записник: «Потрібно чистити, але не в такий спосіб». І запитала: «Це в який не в такий спосіб? Конкретно можете сказати в який спосіб?»

Свідок Іоліта Адамська: «Не у варварський».

Захисниця Руслана Юхименко: «Не у варварський – це оцінка».

Свідок Іоліта Адамська: «Так, це моє оціночне судження. Я називаю речі своїми іменами».

Захисниця Руслана Юхименко: «Ви сказали, що потрібні певні погодження для того, щоби почистити ставки. Так?»

Свідок Іоліта Адамська: «Будь-які роботи в такому заповідному парку потрібно робити з дотриманням норм чинного законодавства».

Захисниця Руслана Юхименко: «Давайте не в загальних фразах. Ви скажіть, із чого ви взяли, що потрібно погоджувати роботи і на підставі якої норми?»

Свідок Іоліта Адамська: «Я тільки що зачитала всі правові документи, повторюватись не буду, щоби не займати час у суду».

Захисниця Руслана Юхименко: «Тобто ви оголосили назви документів і вважаєте, що цього достатньо?»

Свідок Іоліта Адамська: «Так, я так вважаю».

Захисниця Руслана Юхименко: «То скажіть, будь-ласка, як на вашу думку потрібно чистити ставки?»

Свідок Іоліта Адамська: «Я перед тим сказала, що способи має обирати керівник, який має повноваження у цій сфері. Керівник повинен вибирати найбільш оптимальний варіант...»

Суддя Ірина Волоско не витримала: «Чи суд правильно розуміє, що ви не є спеціалістом у цій галузі, тому в який спосіб це потрібно зробити відповідно чинного законодавства, ви сказати не можете».

Свідок Іоліта Адамська: «Саме так».

Суддя Ірина Волоско: «Наступне питання».

Захисниця Руслана Юхименко: «Мені складно задавати питання, бо я задаю питання, а суд його перефоматовує».

Суддя Ірина Волоско: «Суд уточнив питання».

Захисниця Руслана Юхименко: «Скажіть, будь-ласка, чи пошкоджені ці ставки цим варварським, як ви кажете способом, яким здійснювалась чистка?»

Свідок Іоліта Адамська: «Саме так».

Захисниця Руслана Юхименко: «Це кимось зафіксовано? Якісь комісії працювали? Ви писали кудись, щоби зафіксувати? Приїжджали комісії і зафіксували?»

Свідок Іоліта Адамська: «За даним фактом, наскільки я розумію, правоохоронні органи надали правову оцінку. Приїжджали журналісти і відзняли цілу програму, яка транслювалась по телебаченню. Приїжджали незалежні екологи і надавали свою оцінку».

Захисниця Руслана Юхименко: «У вас є на руках документи якоїсь комісії, що вам дали офіційну відповідь, що ставки пошкоджені і неможливо відновити їхній природний стан?»

Свідок Іоліта Адамська: «Такого документу в мене нема».

Захисниця Руслана Юхименко: «Це просто ваша думка, що там щось сталось».

Свідок Іоліта Адамська: «Так, це моя думка, яку мають враховувати, зокрема, і чиновники Львівської міської ради».

Захисниця Руслана Юхименко: «Більше питань нема».

У підсумку можна констатувати, що Руслана Юхименко не здобула звитяги у цій інтелектуальній дуелі, хоча і застосовувала недозволені прийоми. Висловлюючись термінологією боксу, захисниця Юхименко наносила удари нижче пояса, проте Іоліта Адамська вистояла і з гідністю відстояла свою позицію.

Свідок із втраченою пам'яттю

Третім свідком була Тетяна Палюх, головна спеціалістка відділу захисту Управління екології та природних ресурсів. Вона проходить свідком у кримінальному провадженні стосовно незаконного звільнення Ірини Король із посади юрисконсульта цього ж Управління. Незаконне звільнення здійснила, звісна річ, Олександра Сладкова.

Суддя Ірина Волоско запитала, якими були посадові функції Тетяни Палюх під час звільнення Ірини Король. Свідок відповіла, що не мала абсолютно ніяких функцій. Дивно, а за що тоді щомісяця отримує заробітну платню із податків львів'ян.

Прокурор Олексій Лозінський поцікавився, в який спосіб в Управлінні відбувається реєстрація наказів. Свідок Палюх відповіла, що це питання не входить в її обов'язки і як відбувається реєстрація наказів їй не відомо. Потім пригадала, що в якийсь період вона таки записувала в журнал реєстрації номери наказів. Але такі записи не входили в її посадові обов'язки.

На уточнююче питання прокурора повідомила, що на момент звільнення Ірини Король в Управлінні не було відповідальної особи за ведення реєстру наказів у журналі. Навіть було так, що інформацію про накази і розпорядження записували в журнал різні працівники. Тобто до журналу суворої звітності обліку наказів, який мав зберігатись у сейфі підозрюваної Олександри Сладкової, мав доступ будь-хто. А ще у такому журналі мали бути пронумеровані і прошиті сторінки, і скріплені печаткою.

Далі під час допиту з'ясувалось, що такий журнал був, але зник. Свідок Палюх повідомила, що цей журнал суворої звітності просто лежав собі на загальному столі біля загального службового телефону в загальному доступі. Таке свідчення вказує на посадову халатність екскерівниці Управління підозрюваної Сладкової.

Коли в Управлінні з'ясували, що журнал суворої звітності зник, Олександра Сладкова дала доручення свідкові Палюх завести новий журнал і переписати туди номери наказів із папок, в яких накази зберігались.

Прокурор поцікавився, в який спосіб свідок Палюх вносила в новий журнал номери наказів: так, як вони були записані в папках чи по порядку нормативності.

Захисниця Юхименко здійняла гучний галас: «Ваша честь, ну прошу зробити прокуророві зауваження. Вона каже, що так, як лежали в папках, а він кажете по порядку нормативності. Це різні речі. В папках накази можуть лежати не по порядку».

Суддя Ірина Волоско: «Не кричіть, будь ласка...»

Захисниця Юхименко із криком продовжили: «Я просто прошу відреагувати, щоби прокурор не задавав навідні питання».

Суддя Ірина Волоско: «Суд не вбачає, що прокурор ставить навідні питання. Ви теж маєте право уточнити у свідка це саме питання».

Захисниця Юхименко із криком: «Але свідок каже зовсім по-іншому. Прокурор перекручує покази».

Суддя Ірина Волоско: «Свідок, відтворіть правильно як саме ви це робили, щоби не було зауважень ні з боку захисту, ні з боку прокурора, бо саме ви несете кримінальну відповідальність за дачу показів».

Свідок Палюх: «Мене попросили переписати із папок у журнал накази, які на той момент були у папках».

Прокурор таки хотів дізнатись, за якою методологією інформація із папок вносилась у новий журнал: за датою оприлюднення наказів, за нумерацією наказів, за іншим методом. Свідок відповіла, що не пам'ятає. На уточнюючі й логічні питання судді також відповіла, що не пам'ятає, за якою методикою вносила інформацію в новий журнал. На понад половину питань свідок Палюх не відповідала, апелюючи, що вибірково втратила пам'ять про події дворічної давнини. Врешті, незаконно звільненій Ірині Король теж можливість для запитань до свідка.

Ірина Король: «При перенесенні з папок даних наказів у журнал, які роки були зафіксовані в цій новому журналі? Ви переписували поточний рік, попередні роки. Що саме ви вносили у новий журнал? Накази яких років?»

Свідок Палюх: «Яких років я, чесно, не пригадаю конкретно, але всі ті, які були в папці».

Ірина Король: «Папки хто вам надав?

Свідок Палюх: «Я вже навіть не пам'ятаю, хто мені надав ці папки. Можливо бухгалтерія. Ну, я не буду брехати, я чесно не пам'ятаю, хто дав мені папки з наказами».

Ірина Король: «Спосіб, як переписувати накази в журнал, Ви самостійно приймали таке рішення? Цей журнал є журналом суворої звітності, є офіційним документом?»

Свідок Палюх: «Мені невідомо. Такі питання не входять до моєї компетенції, я не знаю».

Ірина Король: «Чому саме вас попросили внести інформацію в новий журнал?»

Свідок Палюх: «Я не можу відповісти на це питання. Я насправді не знаю».

Суддя Ірина Волоско: «Але можете хоча б припустити чому?»

Свідок Палюх: «Припускаю, що мій стіл стоїть близько до дверей, не знаю як це пояснити, так близько при вході. Думаю, що Ірина Король розуміє. Часто буває, що хтось заходить і просить щось зробити, щось відсканувати, перексерити, переписати».

Ірина Король: «Чи задавали питання керівникові, з якої причини потрібно переписати накази в журнал?»

Свідок Палюх: «Щоб не розгубились накази».

Ірина Король: «А не виникало питання з'ясувати, де подівся попередній журнал?»

Свідок Палюх не відповіла. Мовчала.

Ірина Король: «Як працівник Управління екології, чи Ви ознайомлені зі всіма наказами, які видають в Управлінні?»

Свідок Палюх: «Ні».

Ірина Король: «Не зі всіма наказами Ви ознайомлені?»

Свідок Палюх: «Які мене стосуються, напевно ознайомлена».

Ірина Король: «Чи відомо Вам про наказ 77-К від 04. 01. 2022 року?»

Свідок Палюх: «Я не пам'ятаю конкретно наказів. Чесно. Бо я не знаю всіх наказів».

Ірина Король: «Ви як працівник не ознайомлюєтесь зі змістом наказів? Вас керівник не ознайомлює? Накази, які видані для всього Управління. Вас не ознайомлюють із наказами, які регулюють діяльність працівників, способів преміювання, фінансових виплат. Зі всім, що пов'язане з роботою Управління?»

Свідок Палюх: «Я не можу сказати за всі накази. Чесно. Я насправді не пам'ятаю. Чесно».

Ірина Король: «Чи можете пригадати, до якого саме періоду Ви переписували новий журнал?»

Свідок Палюх: «Не можу пригадати».

Суддя Ірина Волоско: «День переписували, тиждень переписували. Наскільки був об'ємний журнал, який Ви переписали?»

Свідок Палюх: «Я не можу конкретно сказати. Я чесно не пам'ятаю».

Ірина Король: «А в який період Ви переписували журнал: до звільнення Король чи вже після звільнення?»

Свідок Палюх: «Я не знаю».

Ірина Король: «Коли виникла необхідність внести новий наказ у журнал, який, як з'ясувалось, раптово зник?»

Свідок Палюх мовчала.

Ірина Король: «Ви ознайомлені з наказом 77-К про преміювання працівників Управління екології?»

Свідок Палюх: «Я не можу про це сказати, бо не ознайомлена зі всіма наказами».

Ірина Король: «У день звільнення Король Ви були на роботі?»

Свідок Палюх: «Яка це була дата?»

Ірина Король: «31.03.2022 року».

Свідок Палюх: «Ну, чесно. Я не пам'ятаю».

Ірина Король: «Чи в день свого звільнення Король знаходилась біля вас, коли їй принесли для ознайомлення наказ про звільнення. Пригадуєте цю ситуацію?»

Свідок Палюх: «Я не пам'ятаю. Чесно».

Ірина Король: «У цей день Король була присутня на роботі?»

Свідок Палюх: «Я не знаю. Я не можу сказати».

Ірина Король: «А Ірина Король займалась публічними закупівлями?»

Свідок Палюх: «Я насправді не знаю. Не можу відповісти на це питання».

Ірина Король: «Чи Ви безпосередньо, як працівник відділу захисту довкілля, звертались до Ірини Король стосовно внесення будь-яких договорів чи додаткових угод для розміщення у системі PROZORRO?»

Свідок Палюх: «Такі питання не входять до моїх обов'язків».

Ірина Король: «Що не входить до ваших обов'язків? Особисто до ваших, як працівника Управління?»

Свідок Палюх: «Чи зверталась до Ірини Король?»

Ірина Король: «Як до уповноваженої особи, яка виконувала певні функції, Ви звертались?»

Свідок Палюх: «Я зверталась до Ірини Король завжди як до нашого юриста. А якими були конкретні питання, вже не пам'ятаю. Чесно».

Ірина Король: «Тобто в Управлінні екології Король була тільки юристом?»

Свідок Палюх: «Я не можу відповісти на це питання. Я не знаю цих нюансів».

Ірина Король: «Ваша честь, нема більше питань».

Свідок Палюх орієнтовно в такому ж стилі «не знаю, не пам'ятаю, не вмію сказати» відповідала і на питання адвоката Андрія Петришина.

Суддя Ірина Волоско: «Як так не пам'ятати про такі елементарні речі. Ви же знали про те, про що суд буде Вас питати. Чи може будь-яка людина свідома, вихована, з інтелектом так не пам'ятати про ті чи інші події? Нехай не достеменно, але щось пригадати. Таке враження, що ви не можете нічого пригадати або боїтесь про щось сказати, або не хочете казати. Бо я не повірю, що ви не пам'ятаєте навіть про те, в якому році були ці події, про які прийшли свідчити».

У такому стилі свідка Палюх допитувати ще 31 хвилину, а потім сказали, що може йти. Учасникам судового слухання потрібно мати загартовану нервову систему, щоби дивитись, як на очевидно прості питання свідок уникала давати конкретні відповіді, «морозилась». Навіть не пригадала, якого кольору був журнал, в який наново вносила інформацію з наказів по Управлінню.

Журнал суворої звітності, за збереження якого відповідала Олександра Сладкова, сам по собі зникнути не міг, його очевидно навмисно викрали, коли почалось кримінальне розслідування стосовно незаконного звільнення Ірини Король. Вірогідно, що в журналі була інформація, яку в Управлінні вирішили приховати від слідства.

Не схоже на правду і свідчення Тетяни Палюх, що їй випадково доручили створити новий журнал. Цей факт без сумніву вказує, що саме Тетяна Палюх, а не будь-хто, ще до зникнення вносила в цей журнал службову інформацію про накази по Управлінню. Відтак логічне припущення зумовлює висновок, що такий журнал суворої звітності не валявся будь-де у приміщенні, на загальному столі зі загальним доступом до нього, а зберігався безпосередньо в Тетяни Палюх, ймовірно в її робочому столі та ще і під замком, коли з роботи йшла додому.

Причина амнезії свідка Палюх полягає у тому, можемо так припустити, що обвинувачена Олександра Сладкова перебуває під протекторатом Андрія Садового, який у Ратуші є одноосібним господарем. Було видно, що у Ратуші зі свідком Палюх добряче попрацювали перед її свідченням у суді. Не виключено, що їй пригрозили звільненням, якщо озвучить інформацію, яка виявиться не корисною для обвинуваченої Сладкової. Хіба не дивно, що молода ще працівниця Управління екології має настільки погану пам'ять, що навіть приблизно не пригадує, коли їй видали преміальні гроші? Як із такою пам'яттю свідок Палюх ще досі працює в Управлінні й виконує посадові обов'язки, про які не пам'ятає?

У судовий процес необхідно таки запровадити детектор правди. Хоча цей прилад і не дає 100% гарантії достовірності відповідей, проте поліграф буде в рази ефективніший, аніж вербальна амнезія учасників судового слухання.

Корупційна ратушна вертикаль

Спеціально наведені в статті довгі допити свідків у Галицькому суді (стосовно обвинуваченої Сладкової) виразно вказують на відчайдушний спротив ймовірно корумпованої когорти чиновників Ратуші, інтереси якої представляє адвокатка Руслана Юхименко.

Озерний мініпроєкт з метою можливого шахраювання із бюджетними коштами започаткували ще в 2018 році. Тоді під орудою Ірини Кулинич, тогочасної директорки Департаменту економічного розвитку, ініціювали чищення водойми і благоустрою прибережної території на вулиці Кримській. Мова йде про озеро «Зелене око». Тоді із міської скарбниці скерували 158,951 грн для очистки водойми, а ще на умовах співфінансування залучили рівнозначну суму 158,951 грн із обласного бюджету. Широко розголошена реклама зазначеного мініпроєкту відбулась у квітні 2018 року. А вже у червні того ж року настало фіаско. Мініпроєкт не реалізували, тому що чиновникам Ратуші не вистачило коштів, хоча обидва кошториси – міський і обласний – розрахували ретельно, із точністю аж до однієї гривні.

У лютому 2022 році почалась повномасштабна війна. Під відлуння канонади недобросовісні чиновники Львівської Ратуші ймовірно вирішили розжитись бюджетними коштами вже на великому проєкті чищення семи озер Львова. Іншого часу, наприклад, дочекатись завершення війни, в Андрія Садового не бажали і організували тендер на 1 мільйон 200 тисяч гривень. Слідство встановило, що 442 тисячі гривень заплатили підрядникові, а 758 тисяч гривень освоїли, схоже на те, у корумповані кишені львівських чиновників. Не роздали же ці кошти бідним і потребуючим, про це у Львові не чули.

А ще виникає логічне питання, чому поряд зі обвинуваченою Сладковою на лаві підсудних солідарно не відповідають за озерну аферу її наставники і керівництво – представник Департаменту природних ресурсів, котрийсь із заступників міського голови, а врешті й сам Андрій Садовий, без схвалення якого у Львові не відбувається жодних оборудок.

На підставі логічного питання напрошується доленосна відповідь для територіальної Львівської громади: Ратуша потребує нагального перезавантаження і відсторонення всіх корумпованих чиновників та їхніх недобросовісних підлеглих.

Неконструктивний захист Руслани Юхименко

Під час допиту свідка Іоліти Адамської, після дивовижного питання представниці підозрюваної Сладкової, а навіщо свідок прийшла в суд, адвокатка Юхименко іще напосіла на Іоліту Адамську, чи вона має акт комісії міської адміністрації, що чищення озера «Зелене око» відбулось у варварський спосіб. Іоліта Адамська відповіла, що такого акту в неї нема.

Водночас ні обвинувачена Сладкова, ні захисниця Юхименко також не надали суду акт міської адміністрації, що чищення озера відбулось у належний спосіб, згідно чинного законодавства і що береги озера на довший час не були захаращені болотом із намулом.

Далі Руслана Юхименко допитувалась у Іоліти Адамської, чи свідок знає, в який спосіб було потрібно чистити озеро? Спільними зусиллями свідок Іоліта Адамська і суддя Ірина Волоско констатували, що свідок не є фахівцем з питань чищення природних водойм. Проте свідок, маючи три вищі освіти, природно розуміє, що чищення озера методом а-ля Сладкова неприпустимий. В інтернеті, якщо пильно пошукати, можна знайти кілька способів чищення озер без варварського застосування будівельної техніки.

Один із таких способів уже давно застосовують у цивілізованому світі. Це очищення каламутної води з допомогою ЕМ-технології. Цей метод ще у 2021 році протестували у Рівному й отримали відмінний результат.

Однак, як і кожне втручання людини у життя природної водойми, ЕМ-технології теж мають суттєвий побічний ефект: вони дешеві, отож на їх застосуванні неможливо поцупити десятки тисяч бюджетних гривень.

Ярослав ЛЕВКІВ, Leopolis.news