703 бригада підтримки виконує найскладніші та специфічні завдання

https://leopolis.news./post/118448/703-brygada-pidtrymky-vykonue-nayskladnishi-ta-specyfichni-zavdannya

28/02/2025

Про це повідомляє відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Хлопці навчилися не боятися і ефективно виконувати бойові завдання навіть у найскладніших умовах. Як їм це вдалося?

Сержант Віктор Сас – командир-оператор УР-77 “Метеорит”, старший солдат Богдан Дяків – механік-водій цієї самохідної реактивної установки розмінування. Мало того, що обидва воїни мобілізувалися в одному й тому ж ТЦК та СП Львівської області ще в 2022 році, у них ще й позивні споріднені з неофіційною назвою їхньої бойової машини, котру нарекли “Сєпаром”!

Отже, 31-річний Віктор: має досвід участі в АТО/ООС, де до речі, побратими йому присвоїли позивний “АК-Вітя”. Демобілізувавшись, працював у Польщі, його спеціалізація була творчою – ландшафтний дизайн. Удома на нього чекають батько Тарас Григорович, мама Наталія Михайлівна, дружина Наталія.  Крайній раз бачив рідних наприкінці минулого року, коли перебував у черговій відпустці. З-поміж усієї рідні лише його дядько  Володимир має бойовий досвід: воював в Афганістані, має багато нагород,

Старшому солдатові Богдану Дяківу 26 років, у мирний час він фарбував автомобілі на місцевій СТО. Свого часу відслужив строкову, тож армійським досвідом володів. На нього вдома чекають батько Микола Володимирович та мама Ірина Богданівна. З-поміж рідних у нього дядько Юрій і брат Роман теж в українській армії. Механік-водій поки не одружений. Був у відпустці торік у жовтні, навіть відвідав рідні Карпати…

В один екіпаж їх звели повномасштабне вторгнення російських загарбників та українська доля. Майбутнього командира УР-77 (як резервіст перебував на обліку) мобілізували 31 березня 2022 року. Прагнув потрапити у рідну 57 ОМПБр, але звідти порадили зачекати… Часу на зволікання не було. А старший солдат став у стрій 13 березня 2022 року.

Одразу разом хлопці спочатку не служили, були в саперному підрозділі, і тільки після вишколу в одному з Навчальних центрів Сухопутних військ ЗСУ із грудня 2022 року почали служити в спільному екіпажі. З тих пір вони нерозлийвода.

Повернувшись у підрозділ, отримали та освоїли самохідну реактивну установку для дистанційного розмінування УР-77. Позивний у машини вже був – “Сєпар”, її українські воїни відбили в противника і затрофеїли, коли гнали ворога геть на Півночі України.

Це техніка ще радянського зразка, але доволі ефективна в умілих руках. Здатна створювати проходи для техніки і, звичайно, піхоти, в протитанкових  мінних полях під час бою. Ширина проходу складає щонайменше 6 метрів, а довжина від 80 до 90 метрів. Установка також здатна знешкоджувати протипіхотні міни натискної дії. Розмінування відбувається після підриву заряду: ударна хвиля від його вибуху спричиняє спрацювання механічних детонаторів мін.

Коли дивишся на відео роботи цієї справді машини знищення, справді дух перехоплює. Постріл, вогняний смерч летить на певну відстань, вибух, і суцільний стовп вогню і диму! Там не те що міни будуть знищені, там узагалі нічого живого не залишиться!

Єдиний суттєвий недолік УР-77 “Метеорит” – надто тонка броня, фактично бронебійними кулями зі стрілецької зброї її можна прошити… І це додатковий ризик.

“Треба мати “залізні яйця”, щоб нею не просто їхати, а виконувати бойові завдання. Але нічого: ми звикли”, – бадьоро кажуть хлопці-прикарпатці.

А чи не страшно їм?

“Як вам сказати… Без страху людина не може бути… Розуміли, що це потрібно, коли виконували бойові завдання… І “Сєпар” наш добре відпрацював на Запорізькому напрямку, від Малої Токмачки до Роботиного…”.

А Богдан, каже, що пі**ри також мають на озброєні такі самі машини, але українці навчилися ефективніше застосовувати. Техніка маневрена, тиха; зробили свою роботу, і швидко повернулися.

На жаль, всезагальний ентузіазм українців зразка 2022 року щодо мобілізації чомусь згас, але проблема поповнення особовим складом нікуди не зникла. Що бійці думають про ухилянтів? Чи взагалі про них нічого не думають?

“Як реагувати на мобілізацію, справа особисто кожного. Хтось надто настрашений за себе, але закон треба виконувати всім. Бо як сидітимуть по хатах чи втікатимуть по закордонах, то хто захистить державу, рідних від окупантів?! Я особисто ухилянтів не признаю. Але ставлення до них просто нейтральне, не хочу на них узагалі реагувати”, – відповідає командир-оператор Віктор Сас.

А механік-водій Богдан Дяків, вітаючи тих, хто таки поповнює лави захисників, хіба дивується:

“А де всі наші чоловіки мобілізаційного віку всі ці 3 роки війни взагалі були?! Пора схаменутися та йти в армію”.

Ось такі бойові, вмотивовані і належним чином підготовлені воїни, як екіпаж УР-77 “Метеорит”, і захищають Україну в складі 703 Окремої бригади підтримки.

Їхні погляди втомлені, але відкриті. Голоси хриплуваті, але бадьорі… Хлопці в війську, армія на війні, і цим усе сказано. Вони приручили “Сєпара”, значить, випалювали і далі знищуватимуть усю російську погань, яка лізе на нашу землю на свою біду ще потрапить під їхню гарячу руку.

Фото відділення комунікацій 703 Окремої бригади підтримки, особистого архіву військовослужбовців та з відкритих джерел.