11-09-2022 13:194867
Кілька тижнів тому редакція "Наші Гроші. Львів" почала досліджувати справи щодо роботи волонтерів. Журналісти шукали відповіді на питання, чи справді фабрикують справи проти волонтерів і чиїми руками це роблять.
Вони зібрали чимало інформації, але мали надію попрацювати над матеріалом ще якийсь час. Але вчора вранці поліція прийшла з обшуками до відомого волонтера та активіста Святослава Літинського, який разом з однодумцями допоміг ввезти в Україну понад 250 автомобілів для військових. Одночасно обшуки відбулись і в його колеги по волонтерській діяльності Назара Островського.
Тому вирішили опублікувати наше розслідування із тими фактами, які нам відомі на даний момент. А вони невтішні – є факти залучення сумнівних осіб до операцій силовиків.
***
«Він наполягав – у мене гроші зібрані, тут жінки збирали для синів! У мене в Донецьку люди гинуть! Ну, то я й погодився віддати ті автомобілі», – це слова з розмови з відомим львівським художником, архітектором та волонтером Олесем Дзиндрою, який нині раптово став підозрюваним.
«Я відмінив передачу йому автомобілів, хоча у нас навіть акти підготовлені були», – каже Микола Насінський, керівник двох благодійних фондів. Загалом його група передала військовим 400 автівок, розповів він. За інформацією наших джерел, Насінський мав стати фігурантом розслідування, якби віддав автомобілі.
Вони обидва говорять про одного чоловіка – про Сергія Шарка, відповідального за закупівлі техніки офіцера червоноградського військкомату. В його посадові обов’язки входить пошук та залучення автомобілів для ЗСУ.
Саме він домовлявся з волонтерами про автомобілі і саме після співпраці з ним прізвища волонтерів почали потрапляти в тексти кримінальних проваджень.
Ми також виявили, що як мінімум ще в одній справі щодо волонтерів фігурували люди з «досвідом роботи» із силовиками. Ймовірно, таких випадків є значно більше. Як і людей, які у співпраці з правоохоронцями «виводять на чисту воду» волонтерів.
За останніми офіційними даними Львівської обласної прокуратури, у Львівській області слідчі Національної поліції відкрили 35 кримінальних проваджень щодо гуманітарної допомоги і волонтерської діяльності, ще 3 провадження веде Державне бюро розслідувань (дані станом на 30.08). Звучить солідно, але при цьому лише в одному випадку є вирок суду, у якому йдеться, щоправда, не про грандіозні схеми, а про крадіжку семи планшетів із волонтерського складу.
Наші джерела кажуть, що активізація справ щодо волонтерів вже призвела до того, що більшість тих, хто ввозили автомобілі для ЗСУ, призупинили цю роботу або ж працюють виключно з перевіреними контактами.
«От тоді я і зрозумів, що я – дурень»
З Олесем Дзиндрою ми розмовляємо на подвір’ї «Трапезної ідей», що на вулиці Валовій. Відома у Львові приватна галерея та ресторан, де ще кілька тижнів тому черги вимушених переселенців могли отримати гарячу їжу. «Трапезна» годувала людей з початку березня і припинила відразу після обшуку, попри те, що не планувала зупиняти цю ініціативу.
Ми зустрілися для розмови щодо звинувачень Дзиндри у незаконному продажі гуманітарної допомоги, а саме автомобілів для ЗСУ. Тоді ми ще не знали, що йому дуже скоро оберуть запобіжний захід, що до суду прийде величезна група підтримки і що Дзиндру відпустять під особисте зобов’язання на час слідства. Тепер його активна волонтерська діяльність із забезпечення автівками військових закінчилась, так само як і забезпечення вимушених переселенців їжею.
Обшук в офісі волонтера відбувся 4 серпня, коли до нього прийшов офіцер Червоноградського військкомату Сергій Шарко – принести гроші за чотири автомобілі, ключі від яких забрав трохи раніше. Дзиндра згадує, як пояснював, що сума зменшилась через необхідність додаткового ремонту, але Шарко швидко залишив гроші та пішов з офісу. Тоді вони з колегами зауважили, що гроші несправжні.
«Я кажу, сума, про яку ми говорили, вийшла менша. А він: «Нічого-нічого! Хай буде так!». Ну, от тоді я і зрозумів, що я дурень. Ми спочатку сміялись, фотографувались з «куклою», яку нам підкинули. Поки не прийшли 15 людей в офіс з обшуками», – згадує Олесь Дзиндра.
Офіційно підозру Олесю Дзиндрі та Юрію Музичуку (другий підозрюваний у цій справі) оголосили аж 29 серпня. Засідання про обрання запобіжного заходу відбулось 30 серпня. У релізі управління СБУ у Львівській області представили це як «масштабну схему розкрадання гуманітарної допомоги». А все тому, що волонтери загалом ввезли понад 30 автомобілів для потреб ЗСУ.
«Чотири автомобілі були ввезені в Україну у статусі благодійної допомоги для військових через громадську організацію. По факту їх продавали за 20,7 тисяч євро. Працівник військкомату у телеграм-каналі побачив оголошення про автомобілі для ЗСУ, і хотів їх отримати безкоштовно для військкомату, де працює. Але коли звернувся, то дізнався, що потрібно їх оплатити. Саме тому він і звернувся до правоохоронних органів», – розповів Василь Данілей, заступник начальника управління Львівської обласної прокуратури.
Якщо цю тезу просто почути і не перевіряти, то звучить вона так, ніби волонтери справді вирішили «наваритися» на військових. Що ж ми маємо? У справі Музичука та Дзиндри фігурують лише чотири останні авто, які передали червоноградському військкомату і які, за словами Данілея, «були ввезені у статусі благодійної допомоги». Якщо це так, то хтось ці авто мав спочатку передати волонтерам. Хто ж ці люди? Насправді їх немає, волонтери кажуть – купували за власні кошти. І ні, ніяким чином не давали зрозуміти працівнику військкомату, що авто він може забрати безкоштовно.
«Я купую машини за власні кошти, переганяю. І так, я беру доброчинні внески для того, щоб потім поїхати і привезти ще машини. Я так роблю. Чи порушую я закон? Я не знаю! Всі так працюють. Але «куклу» з грошима підкинули лише нам», – емоційно каже Олесь Дзиндра.
У Telegram-каналі «Авто з Франції для ЗСУ», який 1 травня створив син Олеся Дзиндри Андрій, і на який посилається звинувачення, чітко зазначені ціни на авто. Задача каналу – знайти авто для потреб військових і пригнати його в Україну. Автопарк відповідний – позашляховики початку 2000-х. Під фото вказані ціни в євро – сума, за яку було придбано авто у французьких власників або ж вже вартість з ремонтом та перегоном до Львова.
За словами Олеся Дзиндри, Сергій Шарко саме через цей Telegram-канал звернувся до його сина з проханням про пошук автомобілів. Андрій Дзиндра, який перебуває у Франції за офіційним волонтерським дозволом, підписаним Валерієм Залужним, – саме з метою пошуку авто, що сьогодні є фактично розхідним матеріалом для військових. Андрій сказав – авто немає, але можна ще спробувати запитати в батька.
«Я з друзями якраз мав їхати за чотирма машинами до Словенії. Знайшли там товариша, який допомагає нам там визбирувати машини», – пояснив Дзиндра-старший.
Саме ці машини Дзиндра і запропонував Шаркові.
«Процедура відома – ми все веземо на фонд, який піклується про проходження кордону і приймає від нас авто в дар. Купуємо ми авто за власні кошти та передаємо їх через фонд отримувачу – військовій частині», – не приховує Дзиндра.
Так працює багато волонтерів. Напрацьована схема наступна – автомобілі купують у приватних продавців за власні (чи то зібрані) кошти. На кордоні авто оформлюють як гуманітарну допомогу, отримувачем якої є громадська організація чи благодійний фонд. Який потім передає автомобіль військовій частині безоплатно. Чому не можна відразу на митниці оформити авто як гуманітарну допомогу для конкретної військової частини? Можна і багато хто робить саме так – вказує у документах отримувачем частину. Але не завжди вдається оперативно отримати лист від військових. Тому використовують як отримувача громадську організацію чи фонд.
Ми запитали Сергія Шарка, чи він справді не знав, що за кордоном власники не віддають ці автівки безкоштовно і чи не бачив цін під фото. Чоловік відповів зустрічним питанням:
«Ну, ви ж в курсі, що це таємниця слідства і я не уповноважений коментувати? Свого часу ви все дізнаєтесь, коли будуть відкриті деталі справи».
У Червоноградському військкоматі нам вдалося отримати ще менше інформації. На питання про місцезнаходження чотирьох авто тут відповіли: «Військовий стан! Ніяких коментарів не даємо».
Ми були свідомі того, що офіційно деталі справи будуть відкриті ще не скоро, тому почали їх з’ясовувати самостійно. Тоді ж і виявили, що Олесь Дзиндра не єдиний, хто мав домовленості з Сергієм Шарком.
«У нас була підозра, що це людина від СБУ»
Керівника двох благодійних фондів «Підтримай Україну» та «Підтримка батальйонів України» Миколу Насінського та його друзів-волонтерів могла б спіткати подібна доля, але у чоловіка вчасно виникли підозри.
У серпні Сергій Шарко теж намагався придбати у них автомобілі для ЗСУ. І, виглядає, що також знайшов інформацію про автівки через Telegram-канал.
«Так, звертався працівник черновоградського військкомату про те, що нібито закуповує автомобілі. Ми якраз мали у Львові машини і думали передати їх по акту для ЗСУ», – розповідає Насінський зараз.
Але волонтери почали щось підозрювати. Справа в тому, що зазвичай до них не звертаються безпосередньо військові частини чи військкомати, а приходять родичі та друзі бійців, які хочуть знайти авто саме для свого воїна та його підрозділу. Крім того, дивувала і масштабність запиту: йшлося не про одну автівку – про три-чотири, а згодом і взагалі про сім.
«Я відмінив це. У нас була підозра, що це людина від СБУ чи іншого органу. На кого ця людина працює? Це зрадник!», – каже Микола Насінський.
Діяльність Шарка викликає питання і в нас. Нині він офіційно працює в Червоноградському військкоматі, але водночас залишається співвласником червоноградської рекламної агенції «Матриця» та агентства «Консалт-Партнер». Ще рік тому Шарко працював заступником директора Соснівської міської лікарні, де займався закупівлями. Ще раніше – був адвокатом.
Попри те, що Насінський відмовився від угоди з Шарком, за інформацією наших джерел, вже зареєстроване кримінальне провадження за все тією ж статтею – продаж гуманітарної допомоги. І прізвище Насінського там фігурує.
«Всі продавці на морозі»
Микола Насінський не контактував з Шарком особисто. Це робила волонтерка Наталія Родінова, яка координує групу «Автополк». До цієї ініціативи долучився фонд Насінського. Група налічує близько чотирьох сотень «автоволонтерів» – людей, які допомагають шукати і перевозити автомобілі для військових.
Алгоритм зазвичай виглядає так: після того, як родичі чи друзі військового зібрали кошти на автомобіль, вони шукають, хто може пригнати його оперативно з-за кордону, де вони суттєво дешевші. На цьому етапі і потрібен «Автополк», завданням якого є його доставка в Україну. За свою роботу вони не беруть оплату, а лише ту ціну, яку за кордоном коштує автомобіль та вартість витраченого бензину.
«Ніхто ці машини нам безкоштовно не дарує за кордоном, – каже Наталія Родінова. – Люди самі збирають кошти, потім шукаємо автомобіль за кордоном, потім приганяємо, лагодимо його. Ремонт двигуна може коштувати і 1,5 тис. доларів».
Наталія Родінова поділилась з нами повідомленнями від працівника військкомату Сергія Шарка. Вперше він написав 8 серпня з прямим запитом на купівлю, а не на безкоштовне отримання.
З переписки випливає, що його запит був типовим для військових.
«Любе. Хороший стан. Не металолом», – написав він, перед тим зазначивши, що його бюджет на 3-4 машини складає плюс-мінус 15 тисяч доларів.
У розмові Шарко проявляв неабияку скурпульозність до документів, просив скинути на погодження проєкти актів прийому-передачі авто, вказати повне ім’я передавача і дати.
21 серпня він запитав про те, коли будуть вислані документи. Але волонтерка Наталія, з огляду на підозри Насінського, у відповідь повідомила, що машин вже немає:
«Всі продавці на морозі(((… Думаю, ви розумієте чому».
Сергій Шарко їй не відповів.
Облави на волонтерів від силовиків, ймовірно, пов’язані також з тим, що через кордон проходить багато автомобілів для ЗСУ, але наразі не всі з них офіційно стоять на обліку військових. Наталія Родінова пояснює, що часто військові при отриманні автомобілів не мають при собі печаток, а тому волонтери отримують документи зі значним запізненням.
Був хуліганом – став відповідальним громадянином
Одним із найбільш резонансних випадків затримання волонтерів стала справа Романа Матиса і Євгена Шпитка. Їх затримали у травні цього року. Перший – екс-керівник управління інвестиційної політики Львівської ОДА. Другий – редактор сайту Mind.ua.
Слідство стверджує, що обвинувачені встигли реалізувати бронежилети і каски, які ввезли як гуманітарну допомогу для військових, на понад півмільйона гривень.
Офіційно закупівлі робила фірма «Артан Центр» через дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт». У договорі було вказано, що придбання здійснюють з метою передачі Збройним силам України та/або військовим адміністраціям тощо. Але після отримання бронежилети, бронепластини та шоломи нібито продавали.
Натомість адвокати повідомили в суді, що наразі немає доказів того, що саме ці бронежилети і каски були ввезені як гуманітарна допомога і в рамках вказаної угоди. Крім того, слідчі не долучили доказів того, що якийсь захист, куплений за угодою, не дійшов до військових.
Василь Данілей, заступник начальника управління Львівської обласної прокуратури, скептично оцінює аргументи захисту. Мовляв, нічого дивного, така робота адвокатів. Він – дослівно – «не має сумнівів», що продавали конкретно той захист, який закуповували як гуманітарну допомогу. А підтвердження існування інших угод у них немає.
«Кілька десятків людей жертвували фірмі ці кошти, але фактично не контролювали, як ними розпоряджаються. Нібито щось передавали військовим частинам, зробили якісь документи, але ми звернулись до військових частин і вони нам досі це не підтвердили», – каже він.
Натомість, як написано в ухвалах, свідки у справі купували саме «гуманітарну допомогу». У даному випадку свідки – це двоє осіб, які кілька разів, з кінця квітня до початку травня, купували бронежелети і каски у підозрюваних Матиса та Шпитка.
Один з них – 23-річний Ростислав Гелета зі Львова. Він лише у лютому цього року зареєструвався приватним підприємцем, а вже в березні отримав перше замовлення на мільйон – продав вугілля на порталі публічних закупівель Prozorro Яворівській квартирно-експлуатаційній частині.
Ще будучи студентом, чотири роки тому, його обвинувачували у побитті іншої людини, що призвело до «тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості». Але кримінальне провадження закрили, бо потерпілий відмовився від обвинувачення. Пізніше, у 2021 році, він нецензурно лаявся до поліцейських, за що отримав 119 гривень штрафу.
Це все не заважає бути Гелеті дуже свідомим громадянином. Бо, як виявилося, справа бронежилетів не єдина, у якій він «викриває злочинців». За кілька тижнів до операції з купівлі амуніції, він також давав хабар в.о. головного бухгалтера Оздоровчо-лікувального комплексу «Ровесник» ДП «Львіввугілля» у Червонограді. 18 квітня Гелета домовлявся з бухгалтеркою про неофіційне поселення в комплексі за 30 тис. грн. Бухгалтерку відсторонили від посади, слідство триває.
Ростислав Гелета після першого ж нашого запитання попросив подзвонити ввечері і більше слухавку не брав – навіть коли ми дзвонили з інших номерів.
«Ми – патріоти, ми не думаємо, як заробити»
Підприємець Андрій (попросив не називати його прізвище), який займається ремонтом і продажем авто вже понад десять років, – ще один підозрюваний у продажу «гуманітарних» автомобілів.
Він пригадує, що на замовлення своїх попередніх клієнтів привіз першу автівку для військового, але той загинув поки авто знайшли, перегнали і поремонтували:
«Я тоді зрозумів, що тут дуже важливий час. Потрібно, щоб машина була готова для передачі, і як тільки є запит – щоб машина за 2-3 дні потрапляла до військових».
Своє затримання він пов’язує із конфліктом з благодійним фондом, з яким працював раніше. Пізніше він почав працювати з новим фондом, який надавав листи для ввезення авто як гуманітарки. Тут Андрій ремонтував автівки і продавав тим, хто хотів їх передати ЗСУ. Під час такого продажу його й затримали 30 червня.
«Я на автомобілях не заробляв. Ми тут, на Львівщині, – патріоти, ми не думаємо як заробити. Я одну машину подарував, три – продав і так хочу вийти в нуль. Ці автомобілі, які фігурують у справі, я міг ввезти під 0% мита. Тоді ще діяла така можливість», – каже Андрій.
Авто в рамках «операції» купував Тарас Мазурик. Людина з таким іменем є учасником АТО і була кандидатом на посаду дільничного у Франківський відділ поліції Львова. Його номер телефону в програмі GetContact підписаний як «Беркутьонок Тарас», «Тарас Франківський», «Тарас Бнон Верещиця» та інше. За даними YouControl, Тарас Мазурик у 2019 році подав декларацію після звільнення з посади оперуповноваженого Франківського відділу поліції. Зараз там нам повідомили, що такого працівника у них немає.
Він відповів на наш перший дзвінок і попросив зателефонувати наступного дня. Втім, подальші наші дзвінки він ігнорував.
***
У справах про хабарі існує таке поняття як «торпеда» – це категорія людей, які є професійними хабародавцями. Вони постійно працюють з правоохоронними органами для провокування порушень закону. На Львівщині вже неодноразово викривали такі «торпеди», які виступали «жертвами» у справах проти чиновників. Кілька років тому ZAXID.NET описав діяльність «агента» Ярослава Сухоставського, який фігурував щонайменше у п’яти таких справах. Раніше лікарка Наталія Ван Доеверен, яку звинувачували в отриманні хабара, викрила на прес-конференції цілу мережу таких «торпед».
Ми не можемо ані стверджувати, ані спростовувати винуватість когось із зазначених в цьому матеріалі людей. Але при цьому можемо сумніватись, що методи роботи правоохоронців є доброчесними, як і біографії тих людей, які брали участь в подібних операціях.