Вчора, 8 січня, Самбір з усіма християнськими та військовими традиціями провів в останню земну дорогу – на вічний спочинок захисника України від рашистів, 41-річного бійця Національної гвардії Сергія Калину. На міському кладовищі поруч з новітнім Меморіалом героїв України – загиблих учасників Революції Гідності, АТО, постала його свіжа могила.

Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.

Без перебільшення можна сказати, що Сергій Калина – спадкоємець незламного воїнства УПА. Він народився і виріс у Самборі, закінчив географічний факультет Львівського НУ ім. Івана Франка. Стати борцем, захисником України спонукали історичні та доленосні події, щира його любов до Батьківщини, прагнення їй свободи. Він завжди обстоював демократичні цінності, і це демонстрував на барикадах у час протестних акцій Революції Гідності у столиці на майдані Незалежності. Брав участь в АТО, довелося йому побував у гарячих точках на східному фронті. Після повернення у цивільне життя вступив на історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка та здобув другу вищу освіту.

Та у кожного своя доля… Так збіглося, що у лютому 2022 року, коли Росія повномасштабно вторглася в Україну, планувала захопити її за три дні і переможним маршем пройтися Хрещатиком, Сергій Калина перебував у Києві, У розпал війни добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 27-й бригаді Національної гвардії. Брав участь у боях за Бучу, поблизу Києва, Чорнобиля та на Харківщині. Скрізь проявив себе як мужній воїн.

Напередодні Нового року Президент України підписав Указ про нагородження старшого солдата Сергія Калини медаллю «За військову службу Україні.» А вже 3 січня Сергія Калини не стало – у бою з ворогом нацгвардієць загинув неподалік міста Кремінна на Луганщині. Батько втратив сина, дружина – чоловіка, а донька тата.

Та 8 січня в історії Самбора стало ще однією чорною датою. Але з різницею 75 років.

Саме 8 січня 1948 року в Самборі в будинку №5 на тодішній вул.. Зацвинтарній (нині В.Великого) таємно із гір на конспіративній квартирі зібралася боївка УПА, щоб відсвяткувати Різдво. Але повстанців видав зрадник. Їх оточив загін енкаведистів.

Однак повстанці не здалися, як цього вимагали московські окупанти. Зав’язався запеклий бій. Тоді загинули члени ОУН-УПА: Гавра Юліан Іванович /псевдо Нечай/, Маланкевич В'ячеслав /псевдо Квасний/, Малиновський Григорій /псевдо Лис/, сестри Музика Марія Михайлівна /псевдо Уляна/, Музика Оксана Михайлівна».

На їх честь з ініціативи місцевих краєзнавців на цьому будинку Самбора 14 жовтня 1992 року встановлено меморіальну таблицю. Так національно-свідома громадськість міста відзначила 50-річчя Української Повстанської Армії.

Кожна епоха, на жаль, пише свої сторінки. Дві дати – 8 січня, але з великою різницею років, – історичний збіг чи закономірність? Відповідь одна: це чорне коло після перемоги на довгі століття буде розірване. Українці спекаються одвічного ворога, якою була і залишиться московія, але часів диктатора путіна.

Микола СЕНЕЙКО, для Leopolis.news