«Цікаво те, що під похованнями глибше археологи знайшли ще давніші захоронення розміщені не типово, тобто північ-південь. Під старим дорожнім покриттям виявлено 25 поховань. Поруч з тими похованнями стоїть давня історична пам’ятка у вигляді високої колони з хрестом. Поховання ніби оточують колону. Отже, довкола колони є якесь локальне чимале захоронення», – зазначив він.

За словами Юрія Крамара, на мапі Фон-Міга 1770 р. ця колона вже позначена. Правда, дорога значно обгинає місце поховання.

«Неподалік (70 м на північ) було окописько, тобто єврейський цвинтар, який радянська влада знищила. Поруч, 30 м на південний схід стоїть будівля колишнього повітового суду. На захід від знайдених захоронень стояв дім повітового судді, у якому при демонтажі в 1952 р двоє угнівчан знайшли великий скарб, про який описує професорка Люблінського університету. Але це вже інша загадкова історія Угнова», – розповів він.

Юрій Крамар зазначив, що археологи уже виконали свою роботу а тепер місцева влада має визначити місце ексгумації (перезахоронення людських решток).

Обурення ця історія викликала у єврейському середовищі.

Зокрема, голова єврейської релігійної громади «Турей Загав» у Львові Мейлах Шейхет заявив, що в Угневі будують дорогу по могилах.

«Коли ж ця зневага до похованих буде припинена? Жорстокість до похованих є наслідком продовження жорстокості до живих... Ексгумація дозволяється лише за дозволом прокуратури при наявності звернення родини померлих. ЄС встановив могили власністю померлих і заборонив втручання.
Втручання в місця поховань в Україні ЗАБОРОНЕНО незалежно від віросповідання.
Інститут археології НАН України зволікає з запровадженням неінвазивних методів археологічних досліджень поховань, широко запроваджених в цивілізованому світі», – написав він.

Йому відповів керівник Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Олег Осаульчук.

«По-перше, ця дорога існувала тут принаймні з середини 18 ст. – її зазначено ще на військово-топографічній карті фон Міга. Вона робила у цьому місці незначний вигин, оминаючи, очевидно, кам’яну колону і, можливо, ще видимі візуально могили. Проте з середини 19 ст. на мапах вона вже випрямлена! Цілком очевидно, що по могилах її проклали ще за влади ясновельможного цісаря.

уге, тут справа йде не про ексгумацію як процедуру дослідження людських останків, у тому числі і м’яких тканин, а про рятівні археологічні дослідження давніх поховань, які варто розглядати як об’єкти культурної спадщини. І приписи чи дозволи прокуратури тут зайві, бо не йдеться про жертв, а про могили померлих.

По-третє, будучи солідарним з Вами у необхідності домінування неінвазивних методів досліджень над розкопками, наголошу на потребі розбудови системи органів охорони культурної спадщини і кардинальній зміні погоджувальних процедур в будівництві. На сьогодні система охорони повністю розвалена, а її рештки працюють, здебільшого, на обслуговування інтересів забудовника!!!

По-четверте, маючи також певні застереження до того, що Інститут археології не робить, наголошу – археологи це професіонали-фахівці і мають окреслене коло прав і обов’язків! Згідно з чинними нормативно-правовими документами погодження численних проєктів нового будівництва, реконструкції і капітального ремонту існуючих об’єктів не їхня компетенція, на жаль! Тому і виникають постійні скандали через необхідність виконання рятівних археологічних досліджень, а не превентивних, як таких, що випереджають усі будівельні роботи!

По-п’яте, в охороні культурного надбання важливу роль відіграє активність громад і її мешканців. У цій ситуації добре спрацював людський розголос і … археологи! Співробітниками НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України цього тижня було досліджено усі виявлені в межах догори поховання!».

Підготував Олександр Чамара, Leopolis.news