Учора, 23 лютого, напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення російської федерації, у Львові вшанували усіх полеглих у боях захисників та захисниць України. На Личаківському кладовищі спільно помолилися та вже традиційно символічно засвітили промені пам'яті над могилами наших Героїв.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

Промені пам'яті засвітили на трьох локаціях Личаківського кладовища, де поховані воїни російсько-української війни: на полі почесних поховань №76, полі почесних поховань №67 та полі почесних поховань №86А (на Личаківському військовому цвинтарі).

Родини полеглих захисників, духовенство, військові підрозділи Львова та області, представники влади та усі небайдужі заспівали Державний Гімн України, запалили лампадки під звук повстанських пісень та спільно помолились поминальну молитву на кожному полі почесних поховань.

«Коли нам здається, що нас обгорнула темінь, що виходу немає і опускаються руки, згадаймо наших рідних і близьких, згадаймо кожного, хто лежить на цьому полі і на сотнях тисяч таких полів у нашій країні. Вони хотіли мирно жити. Але так не сталося.

Сьогодні можна говорити різні слова, але важливі не слова, важливі діла. Ніхто, крім нас з вами, не визволить нашу державу. Ніяка стороння сила не прийде і не буде воювати за нас. Це є наш час. Це є наш обов’язок. Якщо ми хочемо сповнити мрії наших рідних, братів, сестер, чоловіків, наших друзів, ми повинні боротися за нашу державу. Така наша доля. З нами правда. А правда – це є Бог. Слава всім нашим Героям. Слава Україні», - наголосив мер Львова Андрій Садовий.

Архімандрит Кипріан Лозинський наголосив, що ті промені світла, що линуть до неба, - то видимий знак тих невидимих молитов, що їх молиться кожен за душі загиблих Героїв.

«В наших серцях ні в кого не знайдеться достатньо слів, щоб висловити той біль, що терпить наша Україна і особливо ті, хто втратили своїх близьких.

«Страшні слова, коли вони мовчать», – говорила Ліна Костенка. Наші слова нині не мовчать, до неба лине наша молитва. І надзвичайно потужний символ, який ми бачимо сьогодні тут – це промені, спрямовані в небо. Це видимий знак невидимої нашої молитви.

Ми стоїмо на цьому скорботному і одночасно святому місці, щоб ніколи не забувати жертву, яку принесли за нас наші співбрати українці», - додав архімандрит Кипріан Лозинський (ПЦУ).

До присутніх звернулась і Галина Філіпчук, яка втратила на війні свого чоловіка Андрія.

«Я дуже часто приходжу сюди до чоловіка. Дивлюсь на ті всі хрести, уявляю собі весь масштаб цієї трагедії, і запитую себе, а чи хтось із тих, без перебільшення, чудових, молодих людей, що зараз покояться тут, на Личаківському кладовищі, чи хтось із них був народжений для війни?!? Однозначно - ні! Всі вони були народжені для іншого, для більшого: щоб бути щасливими, щоб творити власні сім’ї, щоб народжувати і виховувати діточок, щоб працювати на благо нашої України. Ця війна - не їхній вибір.

Те, що вони стали на шлях воїна – це є їхня відповідь на виклики сьогодення, на виклики історії і часу. Це відповідь безумовно сильних, відважних, зрілих і відповідальних людей, які мають внутрішні цінності і стійку громадянську позицію.

Я сьогодні співпереживаю і подумки обіймаю кожне зранене серце матері, батька, дружини, дітей, побратимів, друзів, рідних і всіх, хто у цій війні втратив найдорожчих. Величезна подяка і уклін всім воїнам. Вічна пам’ять та шана полеглим Захисникам та Захисницям», - сказала дружина Героя Галина Філіпчук.