В той час, коли вся Україна пішла на карантин, українці збирають гроші на необхідні засоби захисту для медиків, долучаються до збору коштів у придбанні апаратів штучної вентиляції, влада продовжує робити «своє».

Під словом «своє» розуміється – призначати на посади потрібних людей, вирішувати особисті та бізнесові справи, увірвати ласі шматки. Тобто користується тим, що завтра-післязавтра під стіни Офісу Президента не прийде тисячі невдоволених з вимогою відставки того чи іншого чиновника. Зараз у можновладців розв’язані руки. Так, увага влади сконцентрована на боротьбі з поширенням коронавірусної інфекції, але не основна…

Бо ж чому наскільки поспішним для Уряду було продовження контракту для голови НАК «Нафтогазу» Андрію Коболєву. Так, напередодні наглядова рада продовжила йому контракт ще на чотири роки – до 22 березня 2024 року. А увійшов Андрій Коболєв в історію не своєю діяльністю, а високими зарплатами. Так, минулого року він заробив понад 300 мільйонів гривень і це без врахування мільйонних премій.

Зрештою питання до Андрія Коболєва виникали і виникають не лише через надвисоку зарплату, а й через менеджерські навики, які не завжди є виправданими і доречними – в підсумку потерпає уся галузь, за яку він несе відповідальність…

Нагадаю, що Андрій Коболєв очолив НАК у березні 2014 року. У 2019 році наглядова рада «Нафтогазу» запропонувала Кабінету міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом продовжити контракт на рік – до березня 2020 року, і уряд, хоч і вагався, але погодився. Й не дивно, що вагався – Коболєв багато «вставляв палиці в колеса» під час урядування Гройсмана – обидва навіть переходили на публічні образи, нібито заробити політичні бали. Але, озираючись рік назад, зрозуміло, що це просто фарс перед кредиторами МВФ.

Очевидно, що Андрій Коболєв був як «більмо в оці» нинішньої влади. Принаймні публічно… Насамперед тим, що призначений на посаду «попередниками» і українське суспільство його сприймало неоднозначно, й логічно, бо всі ініціативи підвищення цін на блакитне паливо йшли саме збоку голови НАКу.

Так, у грудні минулого року тодішній міністр енергетики і навколишнього середовища Олексій Оржель заявив, що в «Нафтогазі» буде змінено керівництво і наглядову раду. Але Оржель зараз вже не міністр, а наглядова рада і голова НАК залишаються на своїх місцях.

Незадоволення керівником «Нафтогазу» висловлював і президент України Володимир Зеленський. У січні він доручив тодішньому прем'єр-міністру Олексію Гончаруку «розібратися з питанням» про премії від 2,9 мільярда доларів, які Україна виграла у Росії в газовому спорі за рішенням Стокгольмського арбітражу. Тоді Зеленський дав зрозуміти, що, якщо це питання не буде вирішене, «Нафтогаз» повністю перезавантажать. Але, знову-таки, перезавантажили не НАК, а Кабмін на чолі з самим Гончаруком. Складається враження, що в усьому світі немає менеджера, кращого за нього, що вже оновлений Кабмін продовжує контракт Коболєву на чотири роки. Змінюються президенти, прем’єри, а очільник «Нафтогазу» залишається при своїй посаді. І навіть високі зарплати працівникам структури, нереалізовані проекти не стають тими основними причинами, щоб змінити керівника найбільшої національної компанії України.

І ще про зарплати… Важливо наголосити, що в країнах Європи керівники подібних європейських компаній в середньому отримували зарплату в 21 раз більше, ніж середня зарплата у них в країні, а Коболєв в нашій найбіднішій країні в Європі отримував зарплату аж в 126 разів (!) більше середньої по країні, що, погодьтеся, несправедливо.

Так, прихильники Коболєва (хоч сумніваюся у їхньому існуванні) можуть сказати, що «Нафтогаз» перестав бути дотаційним і почав працювати в прибуток. Але не потрібно бути аж таким далекоглядним, щоб зрозуміти, що це було зроблено багато в чому за рахунок значного збільшення тарифів на газ для населення. А за шість останніх років ціна на блакитне паливо в Україні зросла майже в 10 разів…

Однак є ще один момент, який може остаточно перекреслити всі «здобутки» керівника НАК. Це – невиконання програми видобутку газу «20/20» компанією «Укргазвидобування». Очікувалося, що цього року «донька Нафтогазу» вийде на газовидобуток на рівні 20 мільярдів кубометрів. За фактом, в 2019 році компанія видобула всього 14,9 мільярда кубів газу, тоді як 2018 року обсяг видобутку був 15,5 мільярди кубів. Очевидно, що ні про які 20 мільярдів в нинішньому році вже не йдеться.

Важливий аспект. Оскільки нинішній прем’єр-міністр лишає Коболєва при посаді ще на чотири роки, його політика не відрізнятиметься від попередників – українцям і надалі підніматимуть ціну на блакитне паливо. Хоч зараз про це і не говорять, але справа до цього дійде, мовляв прирівнюватимуть до європейських цін. Тим більше, що ціна на газ завжди була політичним питання і наша країна не виключення…

А насправді такими кадровими призначеннями тішитимуться окремі олігархи, які власне й працюють у нафтовій та газовій сферах країни. Інтереси держави в цьому конкретному випадку аж точно не на першому місці… Такий висновок зробить кожен свідомий Громадянин України, бо по іншому не пояснюється цинізм Уряду, коли українська економіка практично на межі дефолту, світ бореться з небезпечною пандемією, а урядовці займаються сумнівними кадровими призначеннями. Тим більше – якими? Тими, що забиратимуть з кишень українців останнє зароблене…

Фактом є те, що доки чиновники й надалі бавляться і чубляться, гаманці громадян України й надалі стають тоншими, а життя – нестерпнішим. Бо все це політична гра, в якій заручниками опинилися звичайні українці.

Михайло Цимбалюк