Як адвокати за розгляд скарг на самих себе вимагають незаконну оплату

У статті «Адвокатська «клоака» Львова»(Leopolis.News, 16.06.2021) вже писали про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Львівської області, яка 27 вересня 2019 року розглядала скаргу на несумлінність одного з адвокатів Регіонального центру надання безоплатної вторинної допомоги у Львівській області. Адвокатська комісія не знайшла провини у правопорушеннях адвоката,задокументованих у суді, визнала його дії правомірними і такими, що відповідають «Правилам адвокатської етики».

За півгодинний розгляд скарги потерпіла сторона заплатила адвокатській комісії суму, що відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб і покинула приміщення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області із почуттям глибокої провини перед несумлінним адвокатом. Таке відчуття скаржникові майстерно і солідарно навіяли шестеро учасників адвокатської комісії.

Адвокат Плескач – герой нашого часу

У грудні 2017 року адвокат В’ячеслав Плескач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (РАУ) про скасування рішення Ради адвокатів України №203 від 23 вересня 2017 року.

У цьому рішенні Рада адвокатів України фривольно перебрала на себе повноваження законодавчої гілки влади та самовільно встановила фінансовий збір із громадян за подання скарги на неправомірні дії адвокатів, що законодавчо не передбачено.

Розглянемо таку ситуацію. Людина прийшла у супермаркет придбати товар, а продавець повівся грубо. Покупець йде до директора закладу, щоби написати скаргу на недобросовісного продавця, а директор вимагає заплатити супермаркетові прожитковий мінімум для працездатних осіб, щоби скаргу на продавця розглянули. Абсурд? Звісно. Але не для адвокатського товариства, більшість представників якого вважають таку вимогу нормою. При чому не просто нормою, а нормою етичною і законною.

Як приклад, на сайті Ради адвокатів та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області за організаційне забезпечення розгляду скарг на недобросовіснихадвокатів беруть оплату 2481гривню. При чому вводять громадян в оману, коли пишуть: «Плата за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності [становить –?!] один прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом на день подання заяви (скарги)».

По-перше, жодним Законом не встановлено обов’язковість оплачувати розгляд скарг на адвокатів. По-друге, один прожитковий мінімум для працездатних осіб може бути підставою для дисциплінарної відповідальності адвоката? А прожитковий мінімум для непрацездатних осіб не буде слушним?

Аналогічна вимога сплачувати неправомірні кошти опублікована і на сайті Ради адвокатів Львівської області в документі «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» (Рішення №257).

Адвокат В’ячеслав Плескач три роки поспіль відстоював право громадян на безоплатний розгляд скарг на дії недобросовісних адвокатів, двічі пройшов всі щаблі судової вертикалі, аж поки вища судова інстанція поставила крапку в цій відчайдушній боротьбі адвокатського співтовариства за привласнене право отримувати неправомірну вигоду.

Верховний Суд

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду 21 грудня 2020 року в справі №816/2353/17 залишив без задоволення касаційну скаргу Ради адвокатів України, оскільки  РАУ  безпідставно встановила плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв або скарг стосовно непрофесійної поведінки адвокатів.

Верховний Суд зазначив, що Закон №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою або скаргою та, відповідно, встановлює процедуру дисциплінарного провадження. При цьому цей Закон не передбачає вимог щодо сплати коштів Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури регіону та Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатуриза організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв чи скарг.

Проте, Рада адвокатів України самовільно прийняла неправове рішення, яким встановила для фізичних і юридичних осіб (які не є адвокатами або адвокатським об’єднаннями) обов’язок оплачувати організаційно-технічне забезпечення розгляду скарг.

Отож Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що посилання Ради адвокатів України на положення пункту 6, частини 1, статті 58 Закону №5076-VI [...] не наділяє органи адвокатського самоврядування повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов’язкові платежі, якіне передбачені законодавством України. Іншими словами, як уже було сказано, Рада адвокатів України перебрала на себе повноваження Верховної Ради.

Правова казуїстика

Відстоюючи приватне право справляти оплату за розгляд скарг на недобросовісних адвокатів, РАУ наголосила, що на їхню професійну діяльність не поширюється стаття 3 Закону України «Про звернення громадян», тому що «Вища Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є квазісудовим органом та проводить спеціальну дисциплінарну перевірку у відповідності щодо пунктів Розділу VІ Дисциплінарної відповідальності адвоката».

Натомість адвокат В’ячеслав Плескач у суді наполягав, що рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року №203, обмежує право громадян на можливість безперешкодно звернутись з відповідною скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та створює додаткові перешкоди у вигляді надмірного та необґрунтованого фінансового тягаря, справляння якого суперечить приписам законодавства України.

Думку адвоката Плескача в суді підтримали Генеральна прокуратура України і Національне антикорупційне бюро України, які долучились до розгляду справи про незаконність оплати за розгляд скарг на недобросовісних адвокатів.

Позивачі просили суд скасувати рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року №203, але не передбачили попросити, щоби суд заборонив Раді адвокатів України приймати нові рішення стосовно оплати розгляду скарг. А що не заборонено законом, те дозволено.

Обласні Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і далі вимагають у скаржників оплачувати розгляд скарг, тому що Верховна Рада передбачила можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок не заборонених законом фінансових джерел (пункт 6 частина 1 статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Тобто суд скасував постанову Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року №203, а Рада адвокатів приймає нове рішення про справляння оплати за розгляд скарг, тому що такі дії не заборонені законом.

Вирішення питання юридичної казуїстики

Щоби припинити «перетягування каната» між скаржниками і обласними Кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури стосовно оплати розгляду скарг на діяльність адвокатів, яким обласні Ради адвокатів видали свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності, взявши на себе колективну відповідальність за діяльність того або іншого адвоката, необхідно внести зміни у Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Пункт 6 частини 1 статті 58 цього Закону доцільно доповнити такими словами: «інших не заборонених законом джерел, окрім оплати скарг за розгляд неправомірної діяльності адвокатів».

Будемо сподіватись, що народні обранці прислухаються до проблем своїх виборців, а також візьмуть до уваги правовупозицію Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, Генеральної прокуратури України і Національного антикорупційного бюро України. Така депутатська ініціатива також заощадить і повторні багаторічні судові витрати стосовно неправової діяльності Ради адвокатів України і порушення конституційних прав українських громадян.

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, для Leopolis.news