Переселенці з Бородянки: Львів для нас – це ранкове сонечко після королівства мороку

Про це вона розповіла у інтерв’ю для Leopolis.news.  

«Якщо найтемніша ніч перед світанком, то Львів для нас – це ранкове сонечко після королівства мороку. З темряви, холоду і голоду, котрими стали для нас лютий та березень, ми, наче сліпі кошенята, вишкреблись з-під Бородянки у Львів. Бажання потрапити у колиску української самоідентичності після десятків тисяч відчутих своїми внутрішніми органами російських вибухів було сильніше за фізичний голод», – каже Валерія. 

За її словами, особливо адаптовуватись у Львові не довелось.

«Для мене цей момент адаптації пройшов непомітно. Я завжди намагалась йти по життю з відчуттям любові до людей та світу, і це відчуття мені вдалось вберегти від жахіть війни. Воно й допомогло мені знайти себе у новому місті», – зазначила Валерія.

Біологиня Валерія Грицаєнко та фізик-теоретик Михайло Тульський у Львові починають своє життя практично з нуля. Тут вони волонтерять та продовжують займатися наукою – зокрема, надихають дітей-переселенців займатися фізикою, біологією та загалом дослідженням світу.

«У Львові складнощі викликають тільки психологічні травми, отримані під Бородянкою. З перших хвилин кожна вулиця Львова, кожне обличчя, кожна зустріч тут – це щастя. Складно адаптуватись до цивілізації, до тиші, до розуміння, що ти можеш дістати їжу. До Львова адаптуватись не складно. Це Львів тебе адаптує до цього жорсткого світу своє лагідною, потужною українською душею», – каже Михайло Тульський.

Детальніше про цю чудову пару науковців читайте ТУТ.

Leopolis.news