Скориставшись приїздом Олексія Арестовича до Риму, журналісти зустрілися з ним, щоб розпитати про враження від Італії, а також з’ясувати його думки про низку «українських питань» у контексті Італії та Євросоюзу.
Виявилось, що співрозмовник асоціює Італію з красою та естетикою, а також з веселими і цікавими людьми. Улюбленою стравою італійської кухні вважає risotto ai frutti di mare. А ще йому до вподоби подорожі, тому мріє об’їхати весь світ і не один раз, але… Але каже, що спочатку треба виграти війну.
– Якщо говорити про Італію в контексті України, чи достатньою, на вашу думку, є підтримка з боку італійського уряду?
О. Арестович: Насправді підтримка італійського уряду народу України надзвичайна – більше, ніж ми могли очікувати. Мова йде мабуть уже про мільярди євро. В Україні була з візитом прем’єр-міністр Італії, що також свідчить про підтримку. А ще і фінансова допомога, і військова допомога. Одні лише комплекси протиповітряної оборони дуже багато чого вартують, адже вони здатні збивати балістичні цілі, які є основною загрозою для України.
– Як ставитеся до заяви Сільвіо Берлусконі про те, що якщо б Україна на чолі з Зеленським перестала нападати на «автономні республіки», то війни б не було?
О. Арестович: Я читав багато висловлювань Сільвіо Берлусконі, але я думаю, що кожна людина має власний погляд на речі. Він обумовлений її картиною світу, що формується різними чинниками. І особиста дружба з путіним безумовно впливає на цю картину. Вважаю, що це викривлений погляд на дійсність – це зрозуміло будь-якій раціональній людині. Залишаю пану Берлусконі його право на свободу слова, на свободу думки.
– Чи достатньою, на ваш погляд, була реакція Ватикану та Папи Римського на війну в Україні?
О. Арестович: Папа Римський думає періодами в сотні років і опікується півтора мільярдами католиків у світі. Тобто він дивиться з дуже високої позиції, що є не дуже зрозумілою до кінця, наприклад, українцям, які дивляться з точки зору свого дому, який атакує ворог. Тому Папа має бути обережним, висловлювання його являються дуже поміркованими. Він закликає до миру. І було б дуже дивним, якби він закликав до війни, правда?
– Чим довше триває війна, тим більше світова спільнота хоче її завершити. Вже багато країн пропонують свої посередницькі функції та свої варіанти миру. Чи вважаєте ви, що Україну можуть примусити піти на територіальні поступки?
О. Арестович: За результатами останніх опитувань, 89% українців будуть битися навіть якщо росія застосує ядерну зброю. У нас є повний консенсус народу та влади, в нас є повна підтримка міжнародного співтовариства. Президент США Байден сказав, що підтримуватиме Україну стільки, скільки буде потрібно для повної перемоги. Тому ніхто не здатний примусити нас до переговорів, тим більше з путіним.
– Як ви вважаєте, що означає перемога для України? Що Європа повинна для цього зробити?
О. Арестович: Перемога для України – це вихід на міжнародно визнані кордони 1991 року. Що Європа має зробити для цього? Продовжувати підтримку – фінансову, військову, моральну, політичну, медіапідтримку. Тому що ми б’ємося за всю Європу, бо якщо Україна програє, у Європи почнуться такі самі проблеми, як у нас із росією. Тільки проблеми ці будуть більше, адже на боці росії буде грати поневолена Україна, а це означає різке збільшення російських ресурсів. Тож і Європі стане набагато важче, тому Європа б’ється за себе.
– На ваш погляд, чи готова Україна до асоціації з ЄС?
О. Арестович: Я думаю, що так, давно готова. Ми готові за цінностями, а протокольні процедури і нюанси – це вже справа техніки. До Євросоюзу приймали і прийняли чимало країн, які, мені здається, менше були готові до вступу, ніж Україна зараз. Нагадую, що українці – це єдина європейська нація, яку зараз вбивають за прапори Євросоюзу. Це саме по собі вже щось означає.