Оксана Забужко отримала диплом Почесного доктора Франкового вишу

На заході були присутні члени Вченої ради Університету, студенти, заслужені професори та запрошені гості, інформує пресцентр університету.

Урочисте засідання Вченої ради ЛНУ ім. Івана Франка відкрив Ректор Університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Після виконання Гімну України Ректор представив академічній спільноті Оксану Забужко, акцентувавши на тій ролі, яку вона відіграє у розбудові української державності та сприянні розвитку освіти, науки та культури. «Присвоєння звання Почесного доктора – це одна із найзнаменніших подій у житті Університету. Це свідчення зростання і зміцнення нашої університетської академічної спільноти. Почесними докторами Університету є видатні діячі культури, науковці, політики. Сьогодні ж ми вітаємо відому українську письменницю, філософиню, вручаємо їй диплом за активну громадську та політичну діяльність, за видатні заслуги в розвитку освіти, науки, культури, суспільно значущий внесок у розбудову української державності та вагоме сприяння розвитку Університету», – наголосив Володимир Петрович.

Для представлення Оксани Забужко академічній спільноті до слова  запросили Заслужену професорку Львівського університету, професорку кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Богдану Крису. Вона насамперед наголосила на важливості постаті Оксани Забужко для університетської спільноти, яка високо поціновує творчість та громадську діяльність письменниці.

«У процесі обговорення кандидатури Оксани Забужко звучав цілий хор голосів, і можна було переконатися, що її книги давно стали для наших студентів і викладачів обов’язковою та улюбленою лектурою. Моє нинішнє завдання і приємне, й нелегке, бо складний і багатогранний образний світ не вкладається у кілька хвилин. Тому для сьогоднішньої доповіді я оберу один наскрізний мотив – співвідношення поезії і прози, філософію літератури», – сказала професорка. Окреслюючи поетичний світ Оксани Забужко, Богдана Криса відзначила, що, хоч поетичний образ у різних обставинах може трактуватися по-різному, авторка «завжди утримує його в полі української перспективи, маркуючи саме поле авторськими розпізнавальними знаками». Натомість прозові тексти Оксани Забужко Богдана Семенівна охарактеризувала як «завжди унікальний архітектурний комплекс із несподіваними сюжетами і вимірами, що потребують інтелектуальних зусиль не лише автора, а й читача, як, наприклад, у «Музеї покинутих секретів».

Особливу увагу професорка звернула на окреслення функцій поезії та прози як елементів творчого світу Оксани Забужко, їхній взаємозв’язок та специфіку розгортання тих чи інших сенсів у поезії та прозі. «Якийсь особливий внутрішній зв’язок існує між поетичними і прозовими збірками Оксани Забужко. Крім того, у всій розмаїтості творчої палітри авторки особливу цінність як у прозі, так і в поезії, зумовлює співпроєкція філософії та літератури, чи, власне, філософії літератури. Широкий спектр цього поняття розгортається на диво послідовно, при цьому філософ мислить як поет і навпаки, а починається усе в творчості Оксани Забужко з рефлексії над національною ідеєю», – пояснила Богдана Криса.

Після цього Володимир Мельник вручив Оксані Забужко диплом Doctor Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка за видатний внесок в українське письменство та активну культурну дипломатію і запросив високоповажну гостю прочитати для академічної спільноти традиційну інавгураційну лекцію.

Оксана Забужко розпочала свою промову зі слів вдячності на адресу адміністрації Львівського університету та всієї університетської спільноти, частиною якої відтепер стала і сама. «Мені бракує слів, щоб висловити всю міру мого безмежного зворушення сьогоднішньою подією, цим посвяченням в орден львівської професури. І це не просто риторична фігура, адже з усіх моїх нагород ця для мене найбільш особиста і навіть, не побоюся цього слова, родинна. З тих перелічених тут сьогодні моїх регалій, ознак та ідентичностей бракувало однієї, котра сьогодні найважливіша і котра власне й хвилює мене до такої міри, що я ледве стримую сльози. Я дочка абсольвентів Львівського університету. Мої тато і мама були вашими випускниками», – поділилася Оксана Забужко і розповіла історію своїх батьків, які навчалися на українському відділенні філологічного факультету Львівського університету.

Ділячись спогадами про батьків, письменниця згадала ті складні часи, у які вони були змушені здобувати освіту. Так, її батька, Стефана Забужка, заарештували на 5 курсі, за пів року до захисту диплома, тож диплом Львівського університету він отримав лише через 5 років, повернувшись із сибірського «вічного поселення» та після реабілітації. «Це були повоєнні роки, коли на курс вступало 100 душ, а закінчувало 50, бо саме такий був відсоток зачистки української інтелігенції. Але попри це я виростала у світлі їхніх спогадів і в глибокому переконанні, що нічого кращого на світі не може бути за Львів  і Львівський університет у ньому», – зізналася Оксана Стефанівна.

За словами письменниці, викладачами та наставниками її батьків були легендарні особистості, від яких молоде покоління навіть у ті темні часи могло черпати європейські цінності, дух свободи та прагнення до знань. «Давню українську літературу в них викладав діалектист Пачовський, унікальний фахівець з українського бароко, небіж поета Василя Пачовського; новітню українську літературу – академік Михайло Возняк, у якого мій тато починав писати диплом; зарубіжну літературу – Михайло Рудницький, який кожної перерви збирав у курилці біля себе хлопців і звідти долинали вигуки, регіт і жарти… і всюди панувало оце відчуття такої свободи, єдності, відчуття спільнотності, яке я асоціювала зі студентством і молодістю».

Саме цим людям, як зазначила Оксана Забужко, вона завдячує тим, якою виросла і якою є тепер. «Вони змогли передати той вільний дух європейського університету, який я потім відчула в дорослому віці, коли вже сама їздила гостьовим лектором в Сорбонну, Оксфорд, Кембридж та інші міста – атмосферу європейського університету як спільноти об’єднаних любов’ю до істини, де стосунки учителя та учнів будуються не за радянською ієрархією згори донизу, а в діалозі, котрий веде свої традиції від платонівського «Симпозіону», де попри різні знання і досвід всі рівні  в основному – в любові до Істини, в пошуку Істини, де освіта – це передача не знань, а цінностей. Ось цю атмосферу європейського університету викладачі моїх батьків зуміли ввібрати з мурів цього великого Університету і передати молодому поколінню», – наголосила Оксана Забужко.

Після цього письменниця вкотре додала, що вважає великою честю та привілеєм стати частиною академічної спільноти Львівського університету, у якому понад 70 років тому сиділи її молоді та спраглі до знань батьки – в зовсім іншу епоху, в епоху культу освіти, культу книжки, яка, здається, зараз є дуже далекою, але яка насправді завдяки усім тим, хто працював тут і працює зараз, ніколи не переривалася.

«Бо культура є тяглістю традицій, і ця єдина спільнота мертвих і живих, котра будує майбутнє сьогодні, у знову ж таки темні часи, виявляється вирішальною уже для нашої з вами перемоги. Бо перемагає не тільки зброя, перемагає й освіта. Бо сьогодні в ці темні роки, коли ми змушені зі зброєю у руках обстоювати саме фізичне існування нашої країни і нашого імені, виявляється, що саме наша цивілізаційна перевага, історично нажитий нами рівень культури і освіти в тому числі дає нам і мотивацію, й інтерес до таких непрагматичних речей, як історія і національна класика, котрі пояснюють нам, зокрема й на полі бою, за що ми воюємо і що ми обстоюємо».

Насамкінець Оксана Забужко наголосила, що у війні завжди перемагає світогляд, і саме завдяки нашому світогляду Київ не впав за 72 години після початку повномасштабного вторгнення – «Завдяки тій ціннісній закладці, яку дають саме в Університеті і яку понесли в тому числі й на передову освічені українці».

На завершення урочистого засідання пролунав музичний дарунок від Народного камерного оркестру Львівського університету, після якого всі присутні спільно виконали студентський гімн «Gaudeamus».

Після урочистого засідання Вченої Ради Оксана Забужко також мала нагоду поспілкуватися із ще одним шанувальником її творчості – Надзвичайним і Повноважним Послом Великої Британії в Україні Мартіном Гаррісом. Під час зустрічі Володимир Мельник, Оксана Забужко та Мартін Гарріс обговорили перспективи популяризації україністики у світі і поспілкувалися про багатогранність української культури, мови і традицій.