Недореформа християнського календаря: нелогічна дата Різдва і вічно «блукаючий» Великдень | Блог Ярослава Левківа

Спершу хочеться висловити здивування, що такі впливові ерудити в українській журналістиці як заступник редактора Мілан Лєліч, а також кореспондент Роман Кот не відчувають потреби доречно застосовувати іменник «церква». Тим паче, що не вперше відбувається інтерв’ю між «РБК-Україна» і Українською Греко-Католицькою Церквою, як також і між «РБК-Україна» та Православною Церквою України. Іменник «церква» необхідно писати з малої літери, якщо його, іменник, застосовують в контексті архітектурної сакральної будівлі, а з великої літери, якщо мова йде про організацію. Натомість «РБК-Україна» ще й досі наполегливо дотримується атеїстично-рашистського правопису. Заради справедливості доцільно зазначити, що видання «РБК-Україна» не єдине застосовує некоректну писемність у ЗМІ: подібним правописом теж послуговуються як випускник кафедри журналістики Львівської політехніки Олег Галів на авторитетному сайті «Радіо Свобода», так й інші видання.  

Отже, Глава УКГЦ у великому інтерв’ю повідомив Мілану Лєлічу і Романові Коту, що реформа релігійного календаря ще не завершена, а УГКЦ опинилась «на початку дуже довгого процесу». І справді, якщо в УГКЦ будуть реформуватись так повільно як досі, то ще промине не одне століття, поки календарна реформа буде приведена до логічної відповідності з євангельськими подіями в аспектах Воскресіння Господнього і Різдва Христового.  

Дещо незрозумілою є тенденція Верховного архиєпископа Святослава Шевчука, який під час одного інтерв’ю висловив діаметрально протилежні твердження. У першому випадку повідомив, що «95% опитаних (греко-католиків) хотіли реформи, навіть нарікали (на єпископат), чому так пізно». А через кілька хвилин наголосив: «Наш народ відчув, що все ж таки церковні діячі (єпископат) є їхніми лідерами, а ми мали відчуття, що народ за нами йде». Справді? За вами йде чи повзе? Бо історія зафіксувала, що вас, діячів ялових і лінуватих, народ віддавна штовхав у спину стосовно календарної реформи (мається на увазі народ релігійний, а не галицькі продажні москвофіли), починаючи ще з початку минулого століття.  

Особливо розчулило повідомлення архиєпископа: «На цю тему (календарної реформи) я мав дуже цікаву розмову із Вселенським Патріархом Варфоломієм буквально місяць тому, і з Папою Франциском. Відчувається, що наступний рік (2025) буде поштовхом для дискусії на вселенському рівні про необхідність і можливість реформи, спільної реформи Пасхалії». 

Так і бачиться епічна картина: гуртуються до купи дві-три сотні світових мудреців від релігії й думу гадають, як тую Пасхалію приткнути і куди. Людство вже давно навчилось вирішувати непересічні питання: вигадало колесо, велосипед і навіть автомобіль, допоки церковні достойники носяться із Пасхалією вже два тисячоліття поспіль. І це при тому, що кожного дня вони тримають в руках настільну книгу професійних релігійних діячів – Біблію, яку ще й читають під час Літургії.   

Скористаємось допомогою «РБК-Україна», щоби посприяти єпископатові у вирішенні складного для них питання Пасхалії. У статті «День подяки 2024» авторка видання Василина Копитко написала: «Щорічно в останній четвер листопада у США відзначають загальнонародне свято День подяки. А в Канаді його відзначають у другий понеділок жовтня».  

На американському континенті кмітливі люди логічно вирішили святкувати той день і в тому місяці, коли подія відбулась, а не відзначати число, коли ця подія трапилась. Що перешкоджає нинішнім церковним лідерам вчинити так само?

Дослідження християнського минулого

Із євангельських текстів, якщо їх уважно читати, можна дізнатись, що Воскресіння Господнє відбулось 26 березня 34 року Християнської ери. Це була остання неділя березня. За прикладом вище згаданих кмітливих людей теж можна встановити вшанування дня Воскресіння Господнього в останню неділю березня, а не щороку носитись із цим святом із одного місяця в інший.  

Складнішим є питання зі встановленням дня Різдва Христового. Із євангельських текстів відомий рік і місяць, однак нема інформації про день народження Спасителя. Необхідно робити спеціальний проєкт, щоби орієнтовно вирахувати цей день, застосовуючи тогочасну інформацію про давні юдейські соціальні, побутові та релігійні звичаї. Потрібно, зокрема, взяти Євангельський синопсис або, як його ще називають, Святе Четвероєвангеліє. На текст цього синопсису накласти календарну сітку релігійного єврейського календаря, обсягом у 50 років: від 10 року до Християнської ери і до 40 року Християнської ери. А на завершення доповнити текст проєкту поясненнями, що ґрунтуються на святоотцівських тлумаченнях та історичних дослідженнях, стосовно тих євангельських фрагментів, які незрозумілі для сучасних християн.  

Давньоримський імператор Октавіан Август здійснив три переписи населення Римської імперії з метою визначитись, скільки податків римські провінції повинні сплачувати у митрополію. Переписи відбулись у 28 році до Християнської ери, у 8 році до Християнської ери та 14 році вже Християнської ери – через кожні 20 років. Твердження багатьох істориків чи дослідників про інші переписи населення, окрім трьох вище згаданих, ніщо інше як інсинуації, як бажання факт римських переписів прилаштувати до своїх хитких теорій. Звісно, що були й інші локальні переписи, проте вони були периферійними і не мали жодного стосунку до Ізраїлю.

Твердження окремих релігійних авторитетів, що переписи стосувались лише тих осіб, які мали римське громадянство, теж цілком безпідставні. Сплачування податків у казну Рима було головним обов’язком для всіх людей, які проживали на території імперії. За несплату податків суворо карали на смерть. Категорична схильність давніх євреїв не сплачувати податки у римську казну призвела у 70 році Християнської ери до захоплення і знищення Єрусалиму.

Перепис населення у давньому Ізраїлі відбувся на рік пізніше, аніж в усій імперії – у 7 році до Християнської ери. Річ у тім, що на 8 рік до Християнської ери або на 3752 рік єврейського літочислення припав Ювілейний, або Святий, або Суботній рік. Його називають по-різному. Пронирливий Ірод Великий домовився із намісником Риму відтермінувати перепис, щоб у Суботній рік не виникло збурення серед релігійно чутливого єврейського народу. Римлянам було байдуже, коли відбудеться перепис, головне, аби євреї вчасно платили податки в обумовленому розмірі. Це був єдиний перепис в історії бунтівливого єврейського народу, який відбувся мирно: без зіткнень із окупаційними римськими військами, без кровопролиття. 

Звісно, що Ісус не міг народитись ні в грудні, ні в січні. Цей період був холодним, дощовим і сніжним, непридатним для проживання в полотняних наметах великого скупчення народу, який повинен був зійтись для перепису. Навіть і сьогодні, повідомляє єврейське видання, у Вифлиємі часто випадає сніг. Водночас і новозавітні пастухи не були у тім’я биті, щоби холодної зимової ночі перебувати в чистому полі на пронизливих морозних вітрах із Юдейських гір, а ще й вифлиємські вівці категорично відмовлялись пастися на снігу. 

Вчені дослідили, що в часи Ісуса Христа клімат в Єрусалимі був холоднішим. Отож для проведення перепису населення Ірод Великий повинен був вибрати таку пору року, щоби сільськогосподарські роботи були мінімальними, рільничі роботи вже були завершені, а жнива ще не настали, щоби тепло було і без рясних дощів.   

Коли в календарі будуть резонно встановлені дні святкування Різдва і Великодня, тоді релігійний календарний рік набуде стрункості і логічності, а не так, як це є сьогодні: 25 грудня щойно народжений Ісус є маленьким; 6 січня Ісус вже дорослий іде до ріки Йордан хреститись; 2 лютого Ісус нагально знову стає маленьким і Його на руцях несуть в Єрусалимський храм поставити перед Всевишнім; далі Ісус притьмом заново стає дорослим і проповідує, а в Єрусалимському храмі перевертає столи тогочасних валютчиків.   

При логічному закріпленні в календарі днів Різдва і Воскресіння стабілізується початок Великого посту, зникнуть і «блукаючі» свята. Календарний рік набуде ознак адекватності та здорового глузду.

Ярослав ЛЕВКІВ