Вчора, 02-03-2025 17:50144
На ній встановили 30 меморіальних таблиць на честь полеглих воїнів, які навчались в цьому закладі.
Про це повідомляє Львівської ОВА.
У Львівському професійному коледжі сфери обслуговування та поліграфії, що на вул. Є. Плужника, 6, пройшли сумні урочистості з нагоди відкриття 30 меморіальних таблиць загиблим на війні випускникам цього навчального закладу.
Звертаючись до батьків та родичів Героїв, педагогів та студентів, заступник директора департаменту освіти і науки ЛОДА Олена Урдей зазначила, що чи не кожна сторінка історії України просякнута кров'ю її найкращих синів та дочок.
«Сьогодні ми вшановуємо новітніх Героїв України, які були вихованцями цього коледжу, здобули тут мирні професії, але коли вічний наш ворог знову вдерся на українську землю, то вони виявили мужність і гідність і стали на захист нашої Батьківщини, нашої мови та національної ідентичності», - зазначила Олена Урдей.
«Ця Галерея пам'яті – це символ жертовності, незламності, відданості та героїзму наших захисників. Теперішні студенти, які будуть вдивлятись в ці ясні обличчя на світлинах, мають щораз пам'ятати, що є два важливі чинники майбутньої квітучої України – це освіта та армія», – наголосила вона.
«Хочу схилити низько голову перед матерями і батьками, які виховали Героїв України, ваша жертва неоціненна для всіх прийдешніх поколінь», - додала Олена Урдей.
Директорка Львівського професійного коледжу Ірина Бурак сказала: «Сьогодні у нас особливий день, день вшанування пам'яті наших загиблих випускників. Наших Героїв, наших хлопців, яких ми з вами добре пам'ятаємо… Бо ми їх навчали, ми спостерігали за ними у мирному житі. Бувало ми їм робили зауваження, вчили мудрості, плекали у них зрілість, і усі ми, і батьки, і педагоги, прищеплювали їм почуття патріотизму, і вони не змогли жити по-іншому, вони знали, що мають бути на передній лінії… Двоє із загиблих були сиротами, вони жили у нашому гуртожитку, ми всі ними опікувались… Звертаюсь до батьків і родичів у низькому поклоні, зичу мужності і стійкості і сильного духу… Насправді хлопці пішли на війну за нас, за свої родини, за нашу землю, за наші міста. І святий наш обов'язок пам'ятати кожного і кожну, поклав життя за Україну».
Серед учасників події був і молодший сержант Валерій Нікітін, 1963 року народження. Професійний військовий. Десантник-штурмовик. За плечима кілька воєн, перша – афганська. За Україну воював у 2014 році. Після повномасштабного вторгнення знову пішов на фронт, 80-та бригада. Його син Ігор Нікітін – випускник Львівського професійного коледжу сфери обслуговування та поліграфії 2016 року, оператор з ОІ та ПЗ.
Коли батько дізнався, що сина призвали, домігся його переведення у свій підрозділ. Хотів його захистити… В Ігоря Нікітіна був другий бойовий вихід, район Кліщіївки, мали замінувати залізницю, попали під мінометний обстріл. Коли по рації почув, що Ігор «двохсотий», попросив бійців, щоб його прикрили, виніс з-під вогню понівечене тіло свого сина. У наплічнику…
Ігорю Нікітіну, який так пишався своїм батьком, хотів бути як він, було лише 27 років, через кілька днів він мав бути переведений до підрозділу, де служив його тато.
Що найважливіше, щоб вижити на війні?
Відповідь Валерія Нікітіна: «Досвід. Вчитися, вчитися і ще раз вчитися, те, чого навчають на полігоні, того дуже мало. Якось мені в підрозділ привели новобранців, я відмовився йти з ними на завдання, сказав командиру, що вони неготові. Що я скажу їхнім батькам? І ми тренувались, один тиждень вдень, а інших вночі. І так кілька місяців. Я беріг своїх хлопців».
Герої, яким встановили пам'ятні таблиці:
Вічна пам'ять. Слава Героям!
Leopolis.news