Командиру взводу тернопільського підрозділу Національної гвардії Юрію, за позивним Агент, 36 років. До повномасштабного вторгнення займався оптовою торгівлею, захоплювався спортом. Але війна зробила з нього справжнього бойового офіцера.

В перші дні повномасштабного вторгнення офіцер запасу прийшов у центр комплектування, але чоловіку сказали чекати і не взяли до війська. Потрапити до війська Юрію вдалося наступного – 2023 року. Тоді його мобілізували до лав Національної гвардії України.

Військового досвіду у чоловіка не було, якщо не враховувати навчання на військовій кафедрі. Позивний Агент чоловік отримав через свою цивільну професію у торгівлі. У лавах НГУ Юрій пройшов навчання, а постійні тренування дозволили отримати необхідні навички. Після бойового злагодження разом зі своїм підрозділом Агент вирушив на фронт.

«Я проробляв маршрути від пункту тимчасової дислокації до переднього краю. Їздив з бійцями в якості старшого машини. Ми під’їжджали до певної точки, пересідали у бронетранспорт і вирушали на передній край, де відбувалася ротація. Всі напрямки на той час висікалися противником – вони вели постійне спостереження заїзду, перекривали логістику. Були удари і FPV-дронами, але, слава Богу, якось пощастило. Якщо сприймати це, як роботу, то є задача, і її треба виконати. Немає часу на емоції. Страх з’являється лише після повернення з ротації. Коли ж ти там – думаєш лише про виконання поставленої задачі», - говорить гвардієць.

Агент воював на декількох напрямках, обороняв Вугледар і Покровськ. І тактика дій ворога відрізнялась.

«Штурми там були переважно піхотні, у Вугледарі ж – механізовані. Пам’ятаю, після 1 вересня на шахті Південно-Донбаська №1 велась оборона. Ми вже заїжджали, і окупанти нас «зустрічали» мінометами. Була одна дорога і одна точка евакуації. На під’їзді до неї бронетранспорт підбили ПТУРом. Він влучив під дно, вибив два колеса і пробив бак. Ми все ж дісталися умовної позиції, забрали наших хлопців і військовослужбовців 72-ї бригади ЗСУ. Але я розумів, що на цьому транспорті ми довго не проїдемо. Знав, де знаходяться наші позиції, які були на відтяжці. Там був розрахунок БПЛА. Я вийшов на них по рації. До них була вентиляційна шахта, де ми могли заховати бронетранспорт і піхоту», – згадує Юрій.

Під час руху їх наздогнав ворожий ударний FPV-дрон з кумулятивним зарядом.

«Він влучив у запасне колесо, і кумулятивна струя пішла в заднє скло. Машина загорілася, але ми якось доїхали. Евакуювали особовий склад, я доповів командиру ситуацію. Разом спланували подальші дії евакуації особового складу і бронетранспорту. До світанку приїхали суміжні підрозділи, забрали бійців, поміняли колесо, підключили напряму бак і виїхали», - каже нацгвардієць.

Зараз Юрій – заступник командира роти. Офіцер організовує тренування для своїх бійців і вдосконалюється сам.

«Є новоприбулі військовослужбовці різного віку, різної фізичної і психологічної підготовки. Ми їх підтягуємо до одного рівня і мотивуємо. Страшно всім. Всі люди бояться – це нормальне явище. Але, коли ти включаєшся в роботу, страх зникає. Хтось може впасти у ступор чи паніку, але для цього є побратими, які допоможуть», – запевняє Агент.