Угода на 60 сторінок передбачає видобуток не тільки рідкоземельних корисних копалин, а й іншх ресурсів, а також роботу морських портів, через які вони можуть експортуватися.

Щоб дати нині об’єктивну оцінку цій угоді український політик Юрій Костенко вважає, що потрібно бачити увесь текст документа. На його думку, більшість угод має і позитивні і негативні елементи для розвитку економіки України. Треба дивитися на баланс, що отримає український громадянин і чи отримає держава Україна економічний захист з боку США чи там і цього не передбачається.

У розмові на радіо «Незалежність» Юрій Костенко розповів, які ймовірні цілі переслідують США, пропонуючи Україні підписати угоду.

- США чи будь-яка інша країна переслідує власні національні інтереси, особливо у зовнішній політиці. Розраховувати на те, що США прийдуть і зроблять українців заможними і щасливими – у мене таких фантазій немає. Тим більше, що маю величезний досвід у таких переговорах.

Схожа ситуація у моїй практиці була у переговорах із закриття Чорнобильської АЕС. Я був головою з боку офіційної української делегації у переговорах по закриттю Чорнобильської АЕС з Великою сімкою

Україна мала б зупинити атомну станцію. Але Україна мала брати кредити на закриття ЧАЕС, на будівництво саркофагу. Ці всі видатки лягли б на плечі українців. Виходячи із власної практики, переконаний, що США написали в угоді свої інтереси.

Завдання української влади – зробити аналіз угоди, для нас важливі певні гарантії безпеки. Чи буде справджуватися тезис про те, що якщо США будуть активно співпрацювати з Україною у стратегічній сфері, з видобутку мінеральних стратегічних ресурсів, то сюди російська нагла морда не потикнеться.

З тієї точки зору треба, щоб українська влада представила свої зауваження.

Я у свій час на посаді голови делегації із закриття ЧАЕС вимагав гранти, а партнери хотіли, щоб Україна брала кредити. Я домігся, що всі роботи на ЧАЕС виконуються за гранти.

Тому все залежить від здатності української влади відстоювати власні інтереси громадян.

Є ще друга важлива деталь. Всі ці експертні оцінки, які ми чуємо стосовно угоди, далекі від істини, бо невідомо широкому загалу, що саме пропонують США.

Окрім того ми зараз у війні з російськими терористами, які нехтують усіма нормами права. Тому нам у першу чергу треба дивитися на безпекові умови. Зайшовши в економічний простір України, чи будуть США захищати, чи будуть відходити з тих місць, куди буде пхатися росія повторно. На це треба звертати увагу .

Третій момент, про який нині замовчує влада.

Хто володіє українськими надрами, хто отримав ліцензії ? Це олігархи, які нещадно грабують Україну. Фірташ здобув доступ до титанових родовищ. Він майже монополіст. Це що,друг України ? Це російська прокладка, який працював в інтересах росії.

Олігархи грабують Україну, а не сприяють поповненню казни.

Треба народу показати, хто нині користується надрами і хто отримує прибутки… І тоді порівняти з тим, що пропонують американці.

Коли немає такого аналізу, то можна говорити, що американці хочуть нас заграбастати…

Нарешті, нова версія угоди мала б передбачати ратифікацію у парламенті.

У парламенті мають обговорюватися всі документи, що виносяться на ратифікацію.

Договір про ядерне роззброєння

Якщо говорити, наприклад, про договір про ядерне роззброєння, то Україна як правонаступник, що лишилася із ядерною зброєю, сформувала свою стратегію. Ми рік розглядали і обговорювали питання ядерного роззброєння.

Були проведенні публічні слухання. Ця зброя не була російська, це була зброя радянського союзу, а у виготовленні брала участь Україна, уран видобували у Жовтих водах, це перший уран, який видобувався у радянському союзі, працювали наукові центри, що займалися розробкою урану.

Якби тоді виконавча влада виконувала ці рішення, які прийняли у парламенті у 1993 році, то досі б ядерна зброя була в Україні або ми були повноправним членом НАТО і ЄС і лише б після цього Україна знищила б останню ядерну боєголовку.

Так само і ратифікація цього договору щодо використання надр. Всі норми, що пов’язані з безпекою, мають бути оприлюднені і щоб суспільство максимально їх почуло.

Без такого обговорення публічності підкилимна політика завершується тим, чим закінчилася політика ядерного роззброєння України.

Виконавча влада працювала за сценарієм кремля і в 1996 році Україна вже позбулася ядерної зброї.

Колись ще Джо Байден, працюючи у сенатському комітеті у закордонних справах, казав, що у США є сотні угод, які не підписав парламент. Значить, ці угоди не ратифіковані, значить вони не влаштовують суспільство.

Юрій ВЕРЕСЕНЬ, Leopolis.news