Рік тому митець Андрій Набока переїхав з Києва до Львова у пошуках можливостей долучитися до волонтерської спільноти та хоч чимось докластися до наближення нашої перемоги.

Зараз в його доробку понад сорок картин, створених у незвичній техніці – за основу митець взяв техніку плетіння маскувальних сіток.

Серед найвідоміших на сьогодні його робіт – «Вибух на Кримському мості», «Портрет Азовця», «Маріупольська Богоматір», «Наші котики» та «Пес патрон».

Андрій Набока зізнається, що в перші тижні і місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну Львів йому заімпонував своєю компактністю.

«У Києві тоді транспорт не ходив. Люди жили у метро. Щоби добратися кудись, треба було йти пішки. Дорога могла забрати кілька годин в один бік. А у Львові, порівняно з Києвом, все розташовано близько і компактно», - розповідає він.

Згадує, як знайомий порадив йому у Львові піти плести маскувальні сітки. То ж митець знайшов локацію в центрі міста – Львівську обласну бібліотеку для юнацтва імені Романа Іваничука – і долучився до сотні волонтерів, котрі смужка за смужкою виплітали захисні тканини для ЗСУ.

Смужка до смужки, вузлик до вузлика

Андрій Набока раніше ніколи не плів сітки. Але буквально за кілька годин опанував нескладну техніку. Руки робили своє, а очі видивлялися у тих зелених смужках силуети та сюжети. А також він з купи тканин вибирав яскраві смужки, які були не придатні до створення маскувальних сіток, але їх можна було використатися для іншого. Цю особливість запримітила директорка бібліотеки Тетяна Пилипець та виділила художникові окремий куточок у приміщенні.

«Плести сітки зможе кожен. А ось створювати картини – не кожен. Тому – сідай і працюй», – сказала вона.

Першими картинами у техніці створення маскувальних сіток стали ікони. Звісно, це були не канонічні лики святих. Це, як зазначає сам митець, – пошматовані душі українців. Саме це відчував він у перші місяці повномасштабної війни.

У іконах, сплетених зі смужок тканини на основі для маскувальної сітки кожен глядач може побачити свій образ: Матір Божу, Ісуса чи когось зі святих.

«Я плів картини, фотографував і виставляв фото у соцмережі. І ці роботи привернули увагу людей більше, ніж інші мої роботи, більш традиційні», - говорить Андрій Набока.

Портрети «азовців»

Згодом митець вирішив поєднати традиційний живопис та техніку плетіння маскувальних сіток. І створив портрет командира полку «Азов» Дениса Прокопенка. А також Катерини Поліщук, більш відомою за позивним «Пташка».

З портретом Дениса Прокопенка пов’язана деяка містика. Андрій Набока створював його в той час, коли про долю «азовців» було відомо дуже мало. Вони перебували у полоні; після теракту в Оленівці ми не знали хто вижив; інформації про українських захисників майже не було.

І з цими думками митець намалював портрет «азовця» на чорному тлі білим акрилом. Поверху сплів вузлики з різних кольорів тканин, в тому числі й червоних.

«Я хотів подарувати цей портрет дружині «азовця». Але я поспілкувався з нею і зрозумів, що якщо він загинув, то цей портрет додаватиме їй болю», - каже художник.

А на ранок, після того, як цю картину було показано широкому загалу, стало відомо, що Денис Прокопенко живий. Понад те, його визволили з російського полону та від повернувся додому.

Зараз ця картина залишилася у Франції, після того як Андрій Набока експонував там свої роботи і зібрав кошти, за котрі закупили дрон для ЗСУ. Зараз цей дрон вже виконує своє завдання на передовій.

Портрет Дениса Прокопенка став ключовим експонатом тієї виставки. Коло нього висів прапор України. І кожен, хто заходив до зали, відразу підходив сюди.

«І ось що ми зауважили. Підходить відвідувач до картини і читає підпис під картиною: командир полку «Азов». Далі в інтернеті відкриває Вікіпедію. А там французькою написано: «Азов» – нацистська організація». Ви уявляєте, куди дійшла брехлива пропаганда російська?! Тому я вирішив, що саме так я зможу донести правду іноземцям про наших захисників. То ж подарував цю роботу організаторам виставки», – розповідає художник.

Передбачення майбутнього

Серед робіт, котрі можна назвати пророчими, є «Вибух на Кримському мості».

Андрій Набока каже, що він не дає назви своїм роботам. Назви з’являються вже потім. І часто їх пропонують глядачі.

Цікаво, що як тільки митець завершив роботу над «Вибухом на Кримському мості», сам міст раптом вибухнув.

Друзі художника пожартували, що його картини мають здатність передрікати майбутнє. То ж митець після цього виплів твір, котрий назвали «Хай згорить Москва».

Москва, на жаль, ще не згоріла. Але два дні тому Андрій Набока завершив роботу «Наступ», на котрій чітко позначив визволені українські міста – Соледар, Бахмут та Донецьк.