Сьогодні – це акумульоване вчора. Щоб зрозуміти нашу сучасність, треба критично вивчати, як історію нашої країни, так і світову історію – політичну, соціально-економічну, культурну, релігійну.

Це важко, це потребує багато часу та чималих інтелектуальних зусиль. Але не засвоївши досвід минулого, не зрозумівши логіку історичного процесу, легко потрапити в обійми міфів, стати жалюгідним об'єктом маніпулювання та зомбування.

Знати історію важливо, бо історія – як хвиля, вдаряє об берег і повертається назад. Історія має репутацію. А репутація, як відомо, річ безцінна, поки людина сама не повісить на неї цінник. Репутація – це шлях, якість якого визначають людські вчинки.

Історія обдаровує того, хто не скаржиться, а розуміє її. То що ж ми маємо зрештою зрозуміти? Про що мовить до нас ця мудра пані крізь століття боротьби, поразок і болю?

Чи не про те, що яблоко розбрату ніколи не гниє.

Чи не про те, що занадто просто бити себе в груди, коли там пусто.

Чи не про те, що ніде так не зважують золото, як на терезах кривавої війни.

Чи не про те, що безслідне рано чи пізно стає безславним.

Чи не про те, що безумство починається з єдинодумства.

Чи не про те, що найбільше послідовників завжди у того, хто біжить попереду стада.

Чи не про те, що деспоти починаються там, де закінчуються диспути.

Чи не про те, що війна все спише, а історики перепишуть.

Розкладання історичної правди відбувається поступово і люди звикають до змін. Коли приходить розуміння, часто вже занадто пізно щось змінити...

Гола правда святою не буває.

Тож якщо минуле вам до одного місця – не чекайте кращих місць у майбутньому!