14-02-2023 13:313256
До системи безоплатної правової допомоги часто звертаються родичі і близькі бійців, які загинули(померли) в боях за незалежність України, з проблемою видачі тіла з моргу та доставки його додому для поховання.
Тож як відбувається видача документів на поховання, доставка тіла додому та організація поховання військовослужбовця, розповідає головний юрист сектору «Городоцьке бюро правової допомоги» Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Наталія Митюк.
Спробуємо розібратися у цьому питанні. Якщо аналізувати законодавство у сфері оборони України, а також практику, яка склалася у реальному житті, у випадку загибелі військовослужбовця, ключовими є три великі ланки – командування військової частини, військовий комісаріат (тепер центри комплектування та соціальної підтримки) та органи місцевого самоврядування, в особі територіальної громади, де буде похований воїн.
Відповідно до Інструкції про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, транспортування тіл військовослужбовців, які загинули (померли) у районах проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, організовується командиром військової частини або за його зверненням начальником Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України. У кожному батальйоні, який знаходиться на передовій, є офіцер, який очолює групу цивільно-військового співробітництва. Один із обов’язків такого офіцера – координувати евакуацію тіл загиблих.
Відповідно до Інструкції про організацію зберігання тіл військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, після констатації факту смерті тіло загиблого без затримки повинно бути доставлене в патолого-анатомічний (судово-медичний) заклад (відділення), де є приміщення, призначене для зберігання тіл. Там відбуваються всі дії, пов’язані із визначенням обставин загибелі та причин смерті. Важливо також зазначити, що відповідальність за зберігання тіл загиблих (померлих) військовослужбовців несуть керівники судово-медичних (патолого-анатомічних) установ, яким доручено проводити експертизу трупа, а також керівники інших медичних установ, які приймали тіло загиблого на зберігання. Крім того, цією Інструкцією також прописано, що командир військової частини, в якій проходив службу загиблий(померлий), повинен відрядити своїх представників до моргу із завданням організації транспортування тіла загиблого(померлого) та його поховання й транспортування трупа в іншу місцевість після його дослідження судово-медичним експертом. Тобто самі родичі не повинні звертатися у судово-медичні заклади із заявою про видачу їм тіла загиблого(померлого), всі ці обов’язки покладені на військову частину.
За законами мирного часу, коли частина знаходиться в пункті постійної дислокації, це не завдає істотних проблем. Та як правильно діяти, коли основна частина особового складу виконує військове завдання за півтори тисячі кілометрів від свого дому? В реаліях воєнного сьогодення, питанням доставки тіл з моргу до домівки займаються волонтери та органи місцевого самоврядування. Зараз чимало волонтерів здійснюють перевезення тіл військовослужбовців у межах гуманітарного проєкту Збройних сил України «На щиті».
Процес отримання тіл волонтерами для перевезення вельми тривалий. Кожен водій дає санітарам список номерів – саме ними й позначають загиблих. Час на виписку документів та їхню реєстрацію в журналах – близько 20-30 хвилин на кожного бійця. Окремо треба зробити перепис особистих речей. Важливо також перевірити, щоб свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті були написані без помилок, щоб збігалися номери та діагноз, бо на підставі цього відділ державної реєстрації актів цивільного стану видає гербове свідоцтво про смерть, з яким родичі можуть отримати компенсацію.
Коли тіло військовослужбовця доставляють до місця поховання, обов’язок військового комісаріату подбати про те, щоб поховання відбулося з дотриманням військових ритуалів – із забезпеченням салютної групи, оркестру та почесної варти, як це передбачено наказами Міністерства оборони України.
Підсумовуючи, можна сказати, що військова частина забезпечує транспортування та доставку тіла, центр комплектування та соціальної підтримки дбає подбати про організацію воєнного ритуалу поховання та оформлення документів для родини загиблого(померлого), а місцева влада бере на себе пошук місця на цвинтарі, забезпечення громадської панахиди та надання соціального пакету для родини.
Leopolis.news