Голкою та ниткою вона відтворює історію. Вже понад 30 років львів’янка Христина Дух-Зафійовська не просто вишиває, вона вдихає нове життя у старовинні сорочки, зберігаючи давні техніки й узори. Сьогодні її роботи – це відтворення унікальних візерунків різних куточків України, що передаються з покоління в покоління. Чому мисткиня обрала саме цей шлях, які складнощі приховує автентична вишивка та як знайти баланс між традиціями й сучасністю – про це далі.

Вишивати Христина Дух-Зафійовська почала ще в 6-річному віці. Навчили її цій майстерності обидві бабусі та мама. Львівʼянка ж пригадує свою першу роботу.

«Тоді, будучи ще в 1 класі, я вишивала величезними хрестиками на трафареті. Чітко памʼятаю, що це були два мухомори, – з усмішкою пригадує Христина Дух-Зафійовська. – Також моя бабця Юлія вишивала бісером безрукавки, так звані камізельки, на замовлення. Від неї я і навчилася, як вишивати бісером та як це має виглядати», – розповідає Христина Дух-Зафійовська.

Ще в юному віці часто вишивала хоругви до церкви, образи. Та найбільше серце львівʼянки тяжіло до сорочок.

«Я бачила в цьому великий практичний аспект та ужиткове значення. Часто їх вишивали на певні свята, чи події. Була навіть традиція, що на Великдень мала бути нова сорочка», – ділиться львівʼянка.

Зараз пані Христина займається відтворенням старовинних сорочок, особливо орнаментів із Львівщини, Галичини та Карпат. Найчастіше працює з узорами західного регіону, адже про них є найбільше досліджень і документальних матеріалів. Це дозволяє глибше розуміти автентичні техніки та відтворювати вишивку максимально точно.

«Це дуже цікаво та важливо, адже сорочки в певні епохи змінювалися залежно від регіону. Це стосується і технік, і матеріалів, і узорів. Та варто памʼятати, що кожна тканина, кожен матеріал має свій вік існування. Тому потрібно відтворювати та робити нові екземпляри, бо по-іншому, стародавня вишивка втрачається», – ділиться вишивальниця.

Жінка каже, між старовинними сорочками та їхніми сучасними інтерпретаціями є кардинальна різниця.

«Стара тканина зовсім інша, тому й результат завжди відрізняється. Навіть якщо дві жінки вишиють сорочки на одній і тій же тканині, вони все одно будуть різними – однакових не буває. Багато залежить і від завдання, яке ставить перед собою вишивальниця. Хтось хоче зробити швидше, не звертає уваги на деталі, змінює крій, щоб сорочка була зручнішою. Хтось не дотримується традиційної кольорової гами й змінює її на свій розсуд. Саме в цьому й полягає різниця. Шкода, що більшість хоче швидкого результату, але сорочка – це точно не про швидкість», – пояснює вишивальниця.

На старому полотні мисткиня вишиває не часто. Зізнається, це вимагає неабияких зусиль. Основна складність – нерівномірна тканина, яка створює чимало нюансів у роботі.

«Дуже часто буває, що один і той самий візерунок на різних ділянках полотна виходить різного розміру. Раніше тканину ткали вузькими полотнищами, і щільність нитки могла змінюватися навіть через пів метра. Тому, наприклад, на одній частині квітка буде 10 сантиметрів, а на іншій – уже 12», – розповідає пані Христина.

Львівʼянка не має улюбленої техніки чи узору – її уподобання часто змінюються. Любить експериментувати та пробувати щось нове, адже працювати лише з одним регіоном може бути виснажливо.

На вишивання сорочки зазвичай йде 3-6 місяців. Серед останніх завершених робіт – покутські та сокальські сорочки, виконані хрестиком і низинкою. Зараз львів’янка працює над бойківською спідницею, яка вирізняється великою кількістю вишивки.

«Часто є ідеї, які хочеться втілити, але для цього потрібно знайти правильні матеріали. Якщо все складається, то техніка та узор лягають легко, навіть якщо спершу робота здавалася складною. Багато часу займає підбір тканини та ниток – це важливо, адже від них залежить результат. Інколи пошук потрібних матеріалів займає кілька місяців, а буває, що робота відкладається на невизначений час, бо просто не вдалося знайти все необхідне», – ділиться Христина Дух-Зафійовська.

Частину своїх вишитих сорочок львів’янка зберігає у власній колекції, яка вже налічує понад 30 унікальних виробів. Одна із сорочок Христини Дух-Зафійовської побувала і в Королівському палаці.

Початківцям у вишиванні вона радить запастися терпінням, адже це процес, що вимагає часу та уважності. Також важливо багато працювати з літературою – вивчати автентичні зразки, досліджувати техніки та традиції різних регіонів. Лише так можна глибше зрозуміти справжню вишивку та відтворювати її максимально точно.

Олена Чепіль, для Leopolis.news