Це тільки на перший погляд немає нічого спільного між 92-річчям Тінто Брасса та бурхливими і часто некоректними з точки зору персоніфікованих образ дискусіями навколо однієї медійної колонки – подіями другої половини березня. Насправді ці уродини та ці дискусії поєднуються ланцюжком тотожностей, притаманних кожній з цих подій. І якщо читач подумає, що в основі таких тотожностей лежить свобода, читач матиме рацію — утім, часткову, і ця частковість є чинником відмінностей. Відмінностей у різновидах свободи.

Не йдеться про свободу для лівих, правих чи центристів, не йдеться про свободу для лібералів, консерваторів чи анархістів. Йдеться про ТВОЮ свободу. Зобразити в Калігулі того, кого ТИ бачиш, розуміючи великі ризики суспільного невдоволення цим баченням, написати колонку в притаманній ТОБІ стилістиці, знаючи, що твою стилістику зганьблять, — це такий вид свободи, який і називається ТВОЄЮ свободою.

Кожен розповідає про будь-яку епоху те, що він хоче розповісти. Хтось — відверто про дикість розпусти як елемент влади римського диктатора, а хтось — слиняво про вічно золотаву зелень безкрайніх оливкових садів навколо Риму.

Кожен бачить у власних комунікаційних взірцях про минуле те, що він хоче бачити. Хтось скаже про совок, що там була безкоштовна освіта, а хтось — що була колись розпусна епоха...

Лишень зверну увагу на те, що «Калігула» Тінто Брасса і дотепер викликає живий інтерес в усьому цивілізованому світі, стає основою ремейку для Канн і театральних вистав, а ось про безкоштовну совкову освіту згадують залишки регіональних маргіналів.

Що ж, кожному — СВОЮ свободу...